Home Історія Цей день в історії 8 травня

8 травня

372
0
SHARE

1748 – Княгиня Варвара Радзивілл на спомин душі свого померлого чоловіка, власника Бердичева князя Миколи Радзивілла, у власних володіннях задумала побудувати нову греко-католицьку церкву та присвятити її на честь небесного покровителя свого чоловіка – святителя Христова і Чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійських.

Саме цього дня вона отримала дозвіл на це, затверджений Михайлом Прокоповичем униатским официалом. Разом із дозволом княгиня отримала і план церкви, з вівтарем на схід, як про це сама і просила.

Так розпочалась історія бердичівської, ще дерев’яної, Свято-Миколаївської церкви.


Аркадій Павлович Кащук
(1923-1994).

1923 – У селі Никонівка нині Бердичівського району Житомирської області народився Аркадій Павлович Кащук (1923-1994) – педагог, який тривалий час очолював середню школу №11 міста Бердичева.

Ще в дитинстві Аркадій Павлович проявив неабиякі здібності до навчання. Відразу після німецько-радянської війни, яку пройшов від початку та до кінця, розпочалася його педагогічна діяльність – спочатку він працював учителем і директором Кикишівської семирічної школи Бердичівського району, а з 1962 по 1983 рік (більше двадцяти років) очолював восьмирічну школу №11 міста Бердичева.

Багато років підряд Аркадій Кащук обирався депутатом Бердичівської міської ради народних депутатів, був головою депутатської групи мікрорайону “Загребелля”. За багаторічну працю по навчанню та вихованню підростаючого покоління Аркадію Кащуку присвоєно звання Заслужений вчитель Української РСР.


Теодосій Миколайович Мовчанівський
(1899-1938).

1938 – Рішенням трійки при Київському обласному управлінню НКВС засуджено до вищої міри покарання Теодосія Миколайовича Мовчанівського (1899-1938) – засновника та першого директора Бердичівського історико-культурного заповідника, який був створений на базі будівель та споруд Кармелітського монастиря. Вирок виконано через два дні – 10 травня о 23 годині. Тільки з розкриттям документів в архіві СБУ стало відоме місце поховання науковця. З осені 1936 року Биківнянський ліс на північно-східній околиці Києва став “спецзоною для потреб НКВС”. Тіла всіх розстріляних у Києві від осені 1936 р. до осені 1941 р. відвозили до Биківні.

Теодосія Мовчанівського заарештували по обвинуваченню в приналежності до української контрреволюційної організації націоналістів. Лише 12 травня 1971 року Теодосія Мовчанівського посмертно реабілітували.


На фото: токар В.П. Мельничук з учнем токаря С.З. Клим’юком. 1946 рік.

1948 – Бердичівський завод “Комсомолець” поступово відновлював виробництво після років окупації. Цього дня керівництво заводу рапортувало про дострокове виконання п’ятимісячної програми відновлення виробництва та розвитку.

Піврічний план працівники заводу також виконали достроково. Додатково країні надано 41 прес “Комсомолець”, майже 10 тонн пічного литва, 12 тонн возових втулок. Продуктивність праці на одного робітника в цей час складає 142% від нормативної.


Меморіальна дошка в пам’ять про героя-комсомольця, 2005 р.

1965 – На фасаді будинку міської восьмирічної школи №13, що знаходилась по вул. Красіна (нині вулиця Мостова), де навчався керівник підпільної комсомольсько-молодіжної групи Володимир Завадський, встановлено меморіальну дошку в пам’ять про героя-комсомольця. Напис на дошці: “1941-1945. Здесь в 1938 г. окончил школу руководитель комсомольского подполья в период Великой Отечественной войны Завадский Владимир Юлианович. Расстрелян 18 февраля 1943 года“.

У тексті напису допущена неточність: згідно з архівними матеріалами, дата розстрілу – 22 січня 1943 року.

Восьмирічна школа у цій будівлі функціонувала до 1973 року, в подальшому тут знаходився міжшкільний навчально-виробничий комбінат.


Григорій Іванович Шелушков
(1899-1943).

1965 – Указом Президії Верховної Ради СРСР за особливі заслуги в організації і керівництві Житомирським підпільним обкомом партії, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни секретарю Житомирського підпільного обкому КП(б)У Шелушкову Григорію Івановичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно).

Григорій Іванович Шелушков (1899-1943) – партійний функціонер, тривалий час проживав у Бердичеві, був секретарем партійного комітету машинобудівного заводу “Прогрес”, згодом – інструктором Бердичівського райкому партії.

З початком німецько-радянської війни Григорій Шелушков став одним із організаторів та керівників підпільного та партизанського руху на Житомирщині. Створений штаб партизанського руху на чолі з Григорієм Шелушковим фактично виконував функції підпільного обкому Комуністичної партії.

Наприкінці 1942 року на Житомирщині вже діяло близько 75-и підпільних організацій і груп (у тому числі 12 райкомів), які об’єднували майже 2,5 тисячі осіб. Але 25 травня 1943 року провокатори видали ворогові керівників штабу. Був заарештований і Григорій Шелушков. 30 травня 1943 після жорстоких тортур у катівнях гестапо Григорія Івановича Шелушкова розстріляли.


1980 – Напередодні Дня Перемоги учні 2-го класу середньої школи №2 разом із учителями і батьками посадили біля приміщення школи алею Пам’яті.


1982 – По вулиці Леніна, 43 (нині вулиця Житомирська), у щойно збудованому багатоповерховому будинку урочисто відкрито нове приміщення центральної аптеки №122. Перерізав червону стрічку перед входом до нового приміщення аптеки голова виконкому міської Ради Костянтин Степура.

Площа нової аптеки становила 400 кв. м., у штаті медичної установи нараховувалось 46 чоловік, завідуюча аптекою – Г.В. Мельник. Аптека перейшла сюди зі старого приміщення по вулиці Карла Лібкнехта (нині Європейська), а туди після ремонту перейшла аптека №46 (нині районна аптека №46, яка припинила своє існування у 2011 році).


2001 – У місті Нетанія (Ізраїль) у день відзначення Дня пам’яті і примирення (Дня Перемоги) біля пам’ятного знаку загиблим у Другій Світовій війні відбулась традиційна зустріч колишніх бердичівлян.


У музейній кімнаті воїнів-інтернаціоналістів, 2008 р.

2003 – У приміщенні загальноосвітньої школи села Швайківка Бердичівського району відкрито музейну кімнату воїнів-інтернаціоналістів.

Ініціатором створення музею стала районна організація ветеранів афганської війни і зокрема В.М. Жиганов. Підтримали цю ініціативу та забезпечили організацію музею в школі директор Ірина Степанівна Трохимчук та весь педагогічний і учнівський колективи.

В урочистостях з нагоди відкриття музею взяли участь голова райдержадміністрації М.М. Коваль, завідуючий районним відділом освіти A.A. Опанасюк, керівник місцевого господарства, воїн-інтернаціоналіст М.В. Плисківський, сільський голова Л.І. Демченко, група воїнів-афганців, делегація вертолітної бригади, яка дислокувалась у селі Радянське (нині Романівка), жителі села, учні.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here