1907 – У Бердичеві на економічному ґрунті розпочався страйк фармацевтів місцевих аптек. Першими застрайкували службовці аптеки Фельдмана, потім їх приклад наслідували службовці аптеки Циприса, Пекарського (орендатора Шапочника), Чудновського, Фельдмана, Ревича, Бараца.
1928 – У Бердичеві працює комісія Київської контори Держторгу, яка “...осмотрела Бердичевский музей на предмет виявлення предметов, годных для экспорта, причем представители Росторга признали таковыми:
- Ковер тканный русской работы первой половины XIX века большого размера. Оценка 250 р.
- Кружка малая серебряная немецкой работы конца XVI стол. 150 р.
- Два бра бронзовых эпохи Людовика XV. 200 р.
- Облачение католическое из материи эпохи Людовика XIV. 100 р.
- Такое же облачение эпохи Людовика XVI. 100 р.“
Представники музею та Крайовий інспектор по охороні пам’яток культури професор Ф. Ернст заявили, що ці речі не можуть бути вилучені з музею для експорту, оскільки несуть не скільки матеріальну, а культурну цінність.
1941 – Після запеклих боїв Бердичів повністю зайнятий німецькими військами.
Місто заповнилось гітлерівцями, які вели себе як безтурботні переможці, що здійснювали легкий похід. Вони кричали з кузовів машин, що в’їжджали в місто: “Juden kaput!” (“Євреям кінець!”).
За свідченнями очевидців, цього ж дня розпочались розстріли жителів Бердичева: на території цукрового заводу окупанти розстріляли 10 робітників заводу. Саме тут при вступі німецьких військ на територію заводу його робітник Ю. Лонський вогнем із гвинтівки знищив декілька ворожих солдат.
З цього дня ведеться відлік часу окупації міста ворогом, яка завершилась 5 січня 1944 року.
1979 – До Бердичева цього дня прибула молодіжна спортивна делегація Михайловградського округу Народної Республіки Болгарія. Разом із делегацією до міста прибула й футбольна команда спортивного клубу “Семтеврійська слава” (головний тренер Володимир Стойлов). Після офіційних заходів, що відбулись на Жовтневій площі, болгарська футбольна команда провела товариську зустріч із місцевим “Шкіряником” на стадіоні шкіроб’єднання ім. Ілліча. Гра розпочалась о 17 годині та видалась доволі напруженою: перший тайм завершився з рахунком 2:0 на користь шкіряників (голи забивали Віліслав Доманський та Леонід Пухальський), другий тайм завершили з результатом 2:1 (дубль на рахунку Віктора Токового, з боку болгар гол забив Камен Каменов). Загалом 4:1 на користь “Шкіряника”.
Місто Бердичів та болгарське місто Лом Михайловградського округу на цей час були містами-побратимами. Делегації з міста Лом – часті гості Бердичева, відвідували болгарське місто і делегації з Бердичева.
1995 – У міськрайонній газеті “Земля Бердичівська” розпочалась публікація серії малюнків майстра народної творчості Сергія Танадайчука, яка знайомить широке коло читачів газети з його творчістю.
Це не перші малюнки Сергія Танадайчука на сторінках газети – редакція вже розміщувала окремі твори майстра, розповіді про витинанки та давнє народне мистецтво. Окрім малюнків самого майстра публікувались і малюнки юної Віки Зданевич – його талановитої учениці.
У це й же час у майстра немає ні власного житла, а ні майстерні. Сергій Танадайчук живе на заробітну плату двірника.
2003 – У Бердичеві відбулось урочисте закладення бульвару по вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська), перша черга якого проходила від готелю “Дружба” до перехрестя з вулицею Богунською. Основний обсяг робіт по облаштуванню бульвару взяв на себе машинобудівний завод “Прогрес”.
2008 – Міська влада передала у господарське відання для потреб римо-католицькій парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви приміщення південного прибрамного корпусу фортеці.
Акт передачі підписали міський голова Василь Мазур та настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії о. Бенедикт Крок.