Хоча ні, насправді його історія значно давніша – перший, ще дерев’яний міст через річку Гнилоп’ять з вулиці Муромської на лівий берег (вулицю Холшевнікова) спорудили у XIX столітті. І отримав він народну назву Чуднівський тому, що з’єднує правий берег з однойменною вулицею західної частини міста. На той час вже існували також дерев’яний міст із греблею, що поряд із мурами кляштору Босих Кармелітів, та місток далі за течією – по вулиці Мокрій (назва вулиці відображала не лише її стан, адже проходила вона повз струмок, що протікав через усе місто, перетинаючи його зі сходу на захід, також сам струмок мав назву Мокрий). Варто згадати і місток, який вів із вулиці Великої Іудейської на вулицю Болотяну. Обидва згаданих переходи нині не існують.
Німецько-радянська війна мала значний вплив на розбудову нашого міста. Замінований радянськими саперами у липні 1941-го року, Чуднівський міст так і не підірвали. І він, неушкоджений, дістався німецьким окупантам, які в ході стрімкої атаки вийшли на правий берег та швидко витіснили радянські війська з Бердичева.
Цей майже сорокаметровий дерев’яний міст знищили лише у січні 1944 року, коли вже радянські війська входили у наше місто. Того ж року саперні частини спорудили новий, тимчасовий, дерев’яний міст через Гнилоп’ять. Але як часто буває у житті, немає нічого більш постійного, як тимчасове. І той Чуднівський міст простояв більше десятиліття.
Допоки він не став аварійним.
Рівно 70 років розпочалась історія мосту, яким бердичівляни користуються до нині – на засіданні виконавчого комітету Бердичівської міської ради 11 червня 1954 року приймається постанова №280 «О строительстве моста через реку Гнилопять по улице Молокова». У рішенні члени виконкому відмічали, що «учитывая интенсивное движение транспорта через мост, расположенный на стратегической магистрали Бердичев-Кривин-Ровно» необхідно взамін дерев’яно-свайного мосту спорудити залізобетонний міст. Міністерство комунального господарства просять затвердити планове завдання на складання технічної документації. Більш того, міст планують спорудити зі шлюзом. Це, на думку міської влади, дозволить утворити фактично у центрі міста водний басейн площею до 50 га, організувати рибне господарство та створити необмежений запас води на протипожежні заходи. Ну й про відпочинок містян не забули – планувалось створити умови для культурного відпочинку громадян, тобто міський пляж.
Звичайно, життя внесло свої корективи у ці плани – ніякого шлюзу не встановили, і басейн так і не з’явився. Але новий міст через декілька років спорудили.
Новим мостом пишались: фотографії з його зображенням стали з’являтись у тематичних альбомах, в яких розповідалось про повоєнний розвиток нашого міста.
Але все з часом приходить у непридатність. От і Чуднівський міст став аварійним та потребує капітального ремонту. Нині обмежили рух по аварійній частині мосту та вирішують питання з державною владою, адже самотужки відремонтувати таку споруду міській владі немає можливості.
Анатолій Горобчук
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
