7 травня

1863 – У Бердичеві під час польського повстання місцевими патріотами організовано загін із декількох сотень добровольців під командуванням вісімдесятирічного Платона Крижанівського.

До повстанців приєднався загін із семи десятків озброєних кіннотників, яких привели Владислав Падлевський та Леон Чеконський. Платон Крижанівський організував партизанський рейд неподалік сіл Блажіївка та Вівсяники Бердичівського повіту (нині села Козятинського району Вінниччини): навесні 1863 зі своїми соратниками, яких налічувалося кілька сотень, на шляху просування ліквідовував пости та патрулі царських карателів, проголошував “Золоту грамоту”, в якій ішлося про демократичні засади свободи й рівності, а також про винагороду, яку в разі перемоги отримає кожен повстанець, — ділянку землі та садибу від “народного скарбу”. 15 травня 1863 поблизу с. Булаї (нині село Погребищенського р-ну Вінниччини) після бою, програного загонові урядових збройних сил, був арештований і відправлений до Києва. Утримувався в Київській фортеці. Згідно з вироком військово-польового суду страчений.

Його соратника Владислава Падлевського також заарештували і 9 листопада 1863 р. в Києві розстріляли.

1923 – Бердичів сколихнула страшна новина: у районі так званого “інтендантського містечка” пролунали вибухи. Загинуло двоє – Зичик та Черниш, четверо поранено.

Прибулі автоінспектори з’ясували картину трагедії: на полі, де під час громадянської війни знаходилися артилерійські склади (були підірвані 8 червня 1920 року, у день звільнення Бердичева від польських військ), група майбутніх призовників, що каталися на велосипедах, знайшли гарматні набої. Вони вирішили їх розбити, проте лише за третім разом набої вибухнули, забравши життя двох юнаків: під час перевезення поранених до бердичівської лікарні один з них помер по дорозі, інший – під час операції на ушкодженій нозі.

1937 – У міській бібліотеці ім. Максима Горького з нагоди річниці утворення Єврейської автономної області учні бердичівських шкіл зустрілись із єврейськими літераторами з Києва – поетом Давидом Гофштейном, літературознавцем і перекладачем Абрамом Веледницьким та письменником Давидом Бендасом.

1941 – У місті Виноградові Закарпатської області народився Лукуц Юрій Михайлович – журналіст, краєзнавець.

Юрій Лукуц впродовж життя йшов по ниві меблевиробництва – працював на Виноградівській меблевій фабриці (Закарпатська область), у Коростені на деревообробному комбінаті, у Бердичеві – на місцевій меблевій фабриці. Але другою його спеціальністю по життю стала журналістська справа. Він розпочав її у виробничій стіннівці, продовжив у міськрайонній газеті “Радянський шлях” (нині газета “Земля Бердичівська”). А вершиною його гуманітарних уподобань стало краєзнавство, якому Юрій Михайлович віддає сили та натхнення останніх років. Саме завдяки його пошуковим векторам ми маємо цікаві друковані матеріали з історії Бердичева та його видатних уродженців.

1982 – У Бердичеві вперше відбувся відновлений (проводився у 50-60-х роках) масовий легкоатлетичний пробіг. Цьогорічний пробіг присвятили 37-й річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

Пробіг розділили на два етапи: 7 травня о 15 годині на Жовтневій площі стартували школярі 1-7 класів міських шкіл, які пробігли по вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) до площі Радянської (нині Соборна площа) та фінішували біля Вічного вогню. У цьому етапі взяли участь біля 3 тисяч школярів.

Другий етап відбувся 8 травня, де також о 15 годині учні 8-10 класів, робітники та службовці підприємств та установ стартували від пам’ятника Григорію Котовському (нині не існує), пробігли по вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька) та фінішували також біля Вічного вогню. Всього у другому етапі пробігу взяли участь біля 6 тисяч чоловік, переможцем пробігу став працівник АТП-05011 Павло Мельничук, якого нагородили грамотою та цінним подарунком.

Цей травневий легкоатлетичний пробіг (на відміну від листопадового, що вперше відбувся у 1981 році) знову стане традиційним і проводитиметься у Бердичеві щороку напередодні Дня Перемоги.

1995 – У Бердичеві відбувся великий торговий ярмарок, присвячений 50-річчю Великої Перемоги.

У ярмарку, який влаштували на території парку культури та відпочинку відкритого акціонерного товариства “Шкіроб’єднання ім. Ілліча” за ініціативи керівництва бердичівського шкіроб’єднання та, зокрема, генерального директора Олександра Клекоти, взяли участь 140 підприємств промисловості та сільського господарства міст і районів Житомирської, Київської, Вінницької, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської, Одеської, Запорізької та інших областей, представництво Голландської фірми “Ван ден Ерден”.

2007 – Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну плідну працю в галузі легкої промисловості, вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади міста та з нагоди 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева” Ткачуку Антону Савовичу – учаснику Другої світової війни, колишньому директору Бердичівської швейної фабрики.

Антон Ткачук очолював швейне підприємство з 1972 по 1983 рік, у 1991 році пішов на заслужений відпочинок. За часи його керівництва фабрикою на ній було добудовано 3-й поверх виробничих цехів, збудовані підсобні приміщення та приміщення управління. Кількість працюючих на фабриці зросла з 500 до 2500 осіб. У цей період зміцніла соціальна сфера – були побудовані житловий будинок на 130 квартир та дитячий садок для дітей працівників фабрики. Підприємство освоювало випуск нових швейних виробів, які отримали маркування “Державний знак якості” та індекс “Новинка”. Швейна фабрика неодноразово ставала переможцем соціалістичних змагань.

2008 – Цього дня в сквері професійно-технічного училища №12 по вулиці Леніна, 74-а, урочисто відкрито обеліск, присвячений працівникам Бердичівського шкіряного заводу, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

До цього часу обеліск знаходився на території шкіроб’єднання імені Ілліча, його встановили у 1971 році. У 2002 році шкіроб’єднання імені Ілліча припинило своє існування, його територія перейшла у приватну власність. У зв’язку з цим і постало питання щодо подальшого місцезнаходження пам’ятного знаку.

2015 – За ініціативи волонтерів із Нижніх Серогоз Генічеського району Херсонської області на місці загибелі військовослужбовців 26-ї Бердичівської артилерійської бригади біля села Рівного Генічеського району Херсонської області відкрито та освячено пам’ятний знак.

За рік перед тим, 13 травня 2014 року на цьому місці сталась трагедія – під час розгортання позицій загорілась та потім вибухнула артилерійська установка, у результаті чого загинули двоє воїнів: уродженець села Никонівка Бердичівського району сержант Віктор Верещак (1971-2014) та уродженець села Поліянівка Новоград-Волинського району старший солдат Володимир Котвицький (1994-2014). Ще один військовослужбовець дістав тяжкі опіки.