7 липня

1897 – У селі Люк нині Балезінського району Удмуртії в родині чиновника народився Луппов Володимир Васильович (1897-1944) – полковник танкових військ, учасник Першої світової війни, громадянської війни 1917-1921 рр. та німецько-радянської війни 1941-1945 рр.

У 1942 році Володимир Луппов прийняв командування 71-ю механізованою бригадою 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії. 4 січня 1944 року бригада під його командуванням розпочала бойовий рейд по тилах ворога і звільнила села Малосілку, Демчин Бердичівського району, Рачки Чуднівського району. У Рачках Володимир Луппов прийняв свій останній бій – після чергової атаки ворога, що значно переважав радянські війська у силі, він загинув.

За уміле командування в маневрових видах бою, нанесення ворогу великих втрат в живій силі і техніці і проявлені при цьому мужність, сміливість і відвагу полковнику Луппову Володимиру Васильовичу посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

Поховали Володимира Луппова у Бердичеві на Радянській (нині Соборній) площі, у 1950 році тіло Героя перепоховали у Москві на Ново-Дівочому кладовищі.

У Бердичеві рішенням виконкому Бердичівської міської ради у 1965 році іменем В.В. Луппова названа вулиця, що до цього носила назву Грецька. Також на початку цієї вулиці на житловому будинку №32/1 встановили меморіальну дошку на честь Героя.

1941 – О 16-й годині передові частини 11-ї танкової дивізії XLVIII моторизованого корпусу вермахту, прокладаючи собі шлях серед колон відступаючих радянських військ, увірвались до західної околиці Бердичева та заволоділи мостом через річку Гнилоп’ять, що на вулиці Муромській (нині вулиця 30-річчя Перемоги).

Начальник генерального штабу сухопутних військ гітлерівської армії генерал-полковник Франц Гальдер у своєму щоденнику зазначив: “17.00 — Донесение о том, что 11-я танковая дивизия достигла Бердичева. Это очень большой успех. Можно ли на этом базировать операцию в юго-восточном направлении, в настоящий момент мне еще пока не ясно”.

З метою втримати Бердичів, як важливий стратегічний пункт, командування Південно-Західного фронту під керівництвом генерала армії М.П. Кирпоноса створило бердичівську групу, яка об’єднала 16-й механізований корпус і зведений загін 15-го механізованого корпусу. З 9 по 15 липня 1941 року ця оперативна група радянських військ стримувала подальший наступ противника, скувавши його сили на околицях Бердичева і південніше від нього.