Додому Історія Цей день в історії 7 жовтня

7 жовтня

171
0
ПОДІЛИТИСЬ

1593 – В інвентарі маєтків Федора Тишкевича, власника навколишніх земель, датованого 7 жовтня 1593 року, з’явився писемний опис містечка Бердичева: Город новооседлый Бердичев (під терміном “новооседлый” тут слід розуміти як повторно заселений), находящийся на реке Большая Пята, в котором повинностей никаких нет, ибо дана ему воля этим летом. В том местечке замок на городище, в котором построены: спереди над вратами башня, в стене 4 светлички и 6 домиков, на горке зал построен большой, пекарня, сени, коморы, напротив сеней начали строительство башни. Городище стенами обставлено, вокруг замка пригород. Возле замка гребля, став, млын с четырмя колесами, который орендует до 1599 года за 100 коп в год еврей.

З інвентарного опису також відомо, що Федір Тишкевич на двадцять років звільнив селян-переселенців від податків. Саме тут, згідно історичної карти Київської Руси, яку склав історик Леонід Махновець (1919-1993), проходив торговий шлях із Києва на захід.

На думку археолога-дослідника Тодосія Мовчанівського (1899-1938), Бердичів виник навколо митниці на одному з шляхів, який зв’язував королівство Польське з Україною.


1809 – Власник Бердичева князь Матвій Радзивілл на північній окраїні містечка влаштував своїм коштом лікарню на 30 осіб з усім необхідним обладнанням. За його клопотанням імператор Олександр I дозволив назвати цю лікарню на честь Великої княгині Єлизавети Олександрівни.

По закінченні будівництва та придбанні всього необхідного обладнання саме цього дня лікарня була передана до відомства Приказу громадського призріння (рос. Приказ общественного призрения — губернська установа в царській Росії, що відала закладами, утримуваними на громадські кошти, наприклад, дитбудинками, лікарнями, богадільнями і т. ін.).

Будівля колишньої Єлизаветинської лікарні проіснувала до середини XX ст.; саме на землях, що вона займала, вже у радянський період було сформовано комплекс будівель міської лікарні, окреслений вулицями Житомирською, Здоров’я, Шевченка та Короленка.


1895 – До Бердичева прибула комісія на чолі з професором С.Г. Войславом, яка за участі інженерів, а також членів товариства по влаштуванню у Бердичеві водопроводу, здійснила огляд декількох місць, найбільш зручних для виконання розвідок і влаштування артезіанських криниць.

Саме на основі цих досліджень через декілька років – у жовтні 1898 р. – у місті з’явиться водогін, який побудувало акціонерне товариство “Общество Бердичевского Водоснабжения”.


Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич в оточенні командування УГА та службовців штабу 6-ї Равської бригади. Праворуч від нього — начальник Генерального штабу полковник Віктор Курманович, ліворуч — командувач армії генерал Мирон Тарнавський. Бердичів, 7 жовтня 1919 р.

1919 – До Бердичева з інспекцією прибув Уповноважений Диктатор (верховний військово-політичний зверхник під час війни) Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Євген Петрушевич. Він оглянув стан військ Української Галицької Армії, зокрема, 6-ї Равської бригади, яка на цей час захищала безпосередньо Бердичів та навколишню округу, стримуючи натиск більшовицьких, польських та денікінських військ.

Через тиждень війська УГА покинуть Бердичів, не спроможні стримувати натиск більшовиків. У місті залишиться лише бронепоїзд та невеликий загін прикриття.


1923 – У двоповерховому приміщенні, що розташоване по вулиці Червоній, засновано бердичівську трудову школу №7 з українською мовою викладання.

На момент відкриття школа мала 9 класних кімнат, у них навчалося 202 учня. Перший випуск трудової школи №7 відбувся у червні 1926 року.


1925 – Цього дня стан бердичівського кармелітського монастиря обстежила місцева комісія.

Висновки комісії були невтішними: “…2. Становище цього історичного пам’ятника катастрофічне і ось чому: а) розвалюються стіни фортеці та башти, б) повикидано й валяються гармати, в) позбивано й валяються фрагменти ліпки, г) цегла середньовічних будівель підводами розвозиться міщанами, д) в склепах ті міщане добувають собі глину як будівельний матеріял і т.п.”.

Згодом на підставі матеріалів цієї комісії та доповідної записки, підготовленої науковцем Тодосом Мовчанівським, Бердичівський Окрвиконком прийме рішення “…монастир Босих Кармелітів зі всією територією, костьолом, помешканнями та майном лічити підлягаючими рішучій охороні збоку окружної інспектури наросвіти”.

Наступного року в будівлях монастиря буде відкрито соціально-історичний музей. Ще через два роки територію колишнього кляштора, обмежену його мурами, загальною площею три з половиною квадратних кілометри, оголосять державним історико-культурним заповідником.


kucherov_frantc_jakov_011972 – У Бердичеві помер Кучеров Франц Якович (1908-1972) – учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 рр., Герой Радянського Союзу.

Свій подвиг Франц Якович здійснив під час боїв у Фінляндії в ході радянсько-фінської війни: командир взводу 90-го саперного батальйону 100-ї стрілецької дивізії, молодший лейтенант Франц Кучеров 1-5 лютого 1940 року під час прориву укріпленого району противника на південно-східному напрямку міста Вііпурі (нині місто Виборг, Ленінградська обл., РФ) підірвав два ворожі доти. У березні 1940 року був виданий Указ про присвоєно йому звання Героя Радянського Союзу.

Похований Франц Кучеров у Бердичеві на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Пушкіна, 105.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here