6 січня

1937 – Бердичів відвідав Вінницький обласний театр ім. Петровського. За час гастролей театр дав у місті більше 100 вистав.

На цей час Бердичів із приміською смугою, як місто обласного підпорядкування, входив до складу Вінницької області. І лише після утворення у вересні 1937 році Житомирської області Бердичів увійшов до її складу.

1944 – На околиці Бердичева в одному з приватних будинків по вулиці Луговій розмістився штаб 18-ї армії, війська якої напередодні звільнили місто від ворога. У будинку працювали: К.М. Леселідзе (1903-1944), командувач 18-ї армії, генерал-полковник; член Військової ради армії С.Ю. Колонін, генерал-майор; М.Й. Павловський, начальник штабу армії, генерал-майор. Вирішуючи стратегічні й тактичні питання, штаб спланував оборонну операцію, організував контроль і конкретну допомогу з’єднанням 18-ї армії щодо оборони й бойової підготовки.

Будинок зберігся і донині: знаходиться він у східній частині міста, вул. Добровольчих батальйонів, 39 (з 1975 по 2024 рік вулиця носила назву імені Леселідзе). 18 грудня 1973 року на фронтоні цього будинку встановили мармурову дошку (розмір 0,8 × 0,7 м) з меморіальним написом: “В січні-лютому 1944 р. в цьому будинку містився штаб 18-ої армії I-го Українського фронту”.

1944 – Верховний Головнокомандувач Й.В. Сталін підписав Наказ №56 щодо військових дій по звільненню Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Цим наказом присвоєно почесне ім’я “Бердичівська” низці військових частин Червоної Армії, які напередодні відзначились під час звільнення нашого міста.

Також о 1-й годині ночі 6 січня у Москві двадцятьма артилерійськими залпами з двохсот двадцяти чотирьох гармат відбувся салют на честь військових частин, що визволили Бердичів від німецько-фашистських загарбників.

1996 – У Бердичеві помер Степанюк Михайло Іванович (1921-1996) – прозаїк, поет, член Спілки письменників України з 1983 року.

Михайло Степанюк – учасник німецько-радянської війни. З 1953 року проживав у Бердичеві, працював інженером на залізниці в системі захисних лісонасаджень. Тут написав перше оповідання “Квартирант” (1955), яке стало переможцем конкурсу газети “Гудок”, згодом повість “Лелеки” (1961). У 1965 році видавництво “Радянський письменник” опублікувало повість “Перекотиполе”, прозову збірку “Живий захист” (1982), романи “Пульс” (1971), “Накувала зозуля” (1986), повість “Війна на ріках” (1987). Поетична збірка “Ревнивець” побачила світ у 1993 році.

Окрім книг, полишив після себе тисячі посаджених дерев та кущів.

Похований Михайло Степанюк у Бердичеві в північній частині загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій, у військовому секторі.

2013 – У Бердичеві створено громадське об’єднання “Бердичівська фотографічна фундація” – творче фото-середовище, в якому, як заявили організатори, знайдеться місце і профі, й аматору. Ініціатором створення фундації та її очільником став Валерій Федорович Мельников – фотограф, член Національної спілки фотохудожників України.

Фундація планує організовувати майстер-класи, також створити дитячий фотоклуб.

Презентація нового громадського об’єднання відбулась 14 лютого того ж року в приміщенні Музею історії міста Бердичева під час відкриття виставки макрофотографій під назвою “Казковий світ”, автором яких став член фундації – художник та фотограф В’ячеслав Міщенко.