5 липня

1928 – Президія Бердичівської міської Ради затвердила кошторис у сумі 15447 карбованців 60 коп. на перебудову та розширення міського літнього театру. Було запропоновано 8500 карбованців використати з бюджету, а на решту грошей використати будівельні матеріали, які знаходились у розпорядженні міськкомунгоспу.

1941 – Йде 14-й день німецько-радянської війни. Цього дня машинобудівний завод “Прогрес” евакуювали з міста Бердичева. За довоєнними планами передбачалось, що в разі евакуації завод передислокують до міста Харків.

На залізничну станцію подали ешелон, куди завантажили запаси кольорових металів, спецпродукцію та найбільш цінне обладнання. На ньому ж розмістились і сім’ї багатьох робітників. У важких умовах залізничного сполучення, що були викликані війною, заводський ешелон вкрай повільно просувався на схід. На під’їзді до Фастова поїзд обстріляли німецькі літаки, але, на щастя, ніхто не постраждав.

Але довоєнні плани зазнали змін і завод “Прогрес” вирішили евакуювати далі вглиб країни – до міста Очер Пермської області (Росія). Поїзд прибув до Очера лише через місяць – 4 серпня. Тут у короткий час заводчани влились до складу Очерського заводу бурильного обладнання Головного управління по виробництву ваг і випробувальних машин (рос. Главное управление по производству весов и испытательных машин, «Главмервеспром»), освоїли виробництво мін, мінометів, снарядів до бойових машин реактивної артилерії – БМ-13 («Катюша»).

1941 – Сапери-підривники відступаючих радянських військ цього дня підірвали у Бердичеві мости через річку Гнилоп’ять. Жителі західної частини міста могли потрапити на правий берег лише на човнах. А увечері німецькі літаки повторно здійснили бомбардування міста, в результаті чого було знищено декілька будинків, були вбиті та поранені серед мирних жителів Бердичева та біженців, яких у цей час у місті нараховувалось декілька тисяч осіб.

2004 – Цього дня підписано перший наказ по 26-й артилерійській бригаді, яку  сформували в Бердичеві на базі 62-ї окремої механізованої бригади у відповідності до Директиви Міністерства оборони України №312/1/014 від 18.06.2004 року. Тому саме цей день вважається днем народження військової частини.

За час свого існування військові з Червоної гори зарекомендували себе таким чином, що сам Президент України присвоїв бригаді почесне звання “Бердичівська”. За наступні 8 років свого існування 26-та Бердичівська артилерійська бригада неодноразово брала участь у широкомасштабних навчаннях, таких як “Реакція-2005”, “Артерія-2007”, “Взаємодія-2010”, “Адекватне реагування-2011”.

Новостворена військова частина вважає себе правонаступницею 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького II ст. стрілецької дивізії, а саме 305-го ордена Богдана Хмельницького гвардійського артилерійського полку та 119-го ордена Червоної Зірки винищувально-протитанкового артилерійського дивізіону.

Нині 26-а артбригада носить ім’я генерал-хорунжого Романа Дашкевича.

2012 – Цього дня у видавництві ПП Харовський А.М. (м. Житомир) вийшла друком книга спортивного журналіста Максима Железницького “Володимир Керносенко 65”.

У книзі подано розповідь про бердичівського футболіста, тренера, Заслуженого працівника фізичної культури та спорту України Володимира Броніславовича Керносенка, якому на цей час виповнилось 65 років. Книга містить цікаві біографічні факти з життя та діяльності відомого тренера, статистичний та довідковий матеріал.

2015 – У місті Коростень Житомирської області помер отець-прелат Амвросій Міцкевич – римо-католицький священник, настоятель місцевої парафії Блаженного Гонората.

Отець Амвросій народився в Латвії, духовну освіту отримав у Ризькій семінарії. Після отримання свячення о. Амвросій переїхав до Бердичева, де більш як 27 років проводив душпастирську роботу – у важкі часи радянського тоталітаризму розбудовував храми та віру серед римо-католиків міста та навколишніх земель.

Через два дні, 7 липня, тіло священника перевезли до Бердичева у парафію св. Варвари. Похорон відбувся того ж дня, поховали отця Амвросія поряд із братом Бернардом Міцкевичем.