Home Історія Цей день в історії 5 листопада

5 листопада

1667
0
SHARE

1569 – Василь Тишкевич (1492-1571), магнат, державний діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, власник Бердичева та навколишніх земель, за участь у Лівонській війні та проявлений героїзм отримав від короля Польщі Сигізмунда Августа титул графа “на Логойську і Бердичові”.

1569_tyshkevich_vasil
Василь Тишкевич
(1492-1571).

Василь Тишкевич став засновником “графської гілки” Тишкевичів, яка впродовж століть володіла землями в Литві, Білорусі та Україні.

Василь Тишкевич брав участь у боях з кримськими татарами, був послом у Кримське ханство і Московське царство.

Саме правнук Василя Тишкевича – Януш Тишкевич – заснував у Бердичеві католицький кляштор Босих Кармелітів, у якому зберігалась родинна реліквія Тишкевичів – ікона Матері Божої Бердичівської.


1911 – У Бердичеві місцевою поліцією викрито групу шахраїв, які на протязі декількох років виготовляла для дезертирів та злочинців фальшиві паспорти. У місті проведено численні обшуки та арешти причетних до цієї справи осіб.


Володченко Микола Герасимович,
1915 р.

1917 – Цього дня головнокомандувач Південно-Західного фронту генерал-лейтенант Микола Володченко підписав у Бердичеві угоду з Українською Центральною Радою, згідно якої передав під управління Ради тилові райони фронту.

Очолюючи Південно-Західний фронт, Микола Володченко активно сприяв українізації його частин, зокрема, формуванню Першого українського корпусу і 2-го Січового запорізького корпусу. У вересні 1917 розробив проект підпорядкування Південно-Західного і Румунського фронтів Українській Центральній Раді. Але в подальшому за відмову виконувати накази більшовицького командування 24 листопада був усунутий з посади.


1938 – У Бердичеві розпочалась ліквідація лікарні Червоного Хреста, що знаходилась у будинку по вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька).

Сам будинок лікарні влада націоналізувала. У січні 1944 року, одразу після звільнення Бердичева від німецьких військ, у цьому будинку розмістилась контора зв’язку, нині тут діє один із підрозділів оператора телекомунікаційних послуг ПАТ “Укртелеком”.


1978 – У Житомирі на центральному стадіоні відбувся матч між футбольними командами, які на цей час володіли обласними кубками – командою “Електровимірювач” (м. Житомир) та командою “Прогрес” (м. Бердичів) однойменного машинобудівного заводу. Команди розіграли між собою суперкубок області.

Перемогу в грі по пенальті (рахунок 1:1 в основний час) одержала команда машинобудівного заводу “Прогрес”. Вперше в історії розіграшів Кубку Житомирщини двічі поспіль його завойовувала не житомирська команда.


1989 – У Нью-Йорку (США) від серцевого нападу помер Володимир Самійлович Горовиць (1903-1989) – американський піаніст українсько-єврейського походження, один із визначних піаністів двадцятого століття, який народився у Києві (за деякими джерелами – у Бердичеві).

horowitz_00
Володимир Самійлович Горовиць
(1903-1989).

Володимир Горовиць у 1920 році закінчив консерваторію, у 1925 році емігрував до Європи, де швидко завоював популярність як концертуючий піаніст. З 1928 року проживав у США (1944 року отримав американське громадянство).

Репертуар Володимира Горовиця був надзвичайно широким — від творів композитора епохи барокко Доменіко Скарлатті до сучасника Сергія Прокоф’єва. Значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра Володимира Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Поховали Володимира Горовиця в сімейному склепі його тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale в Мілані (Італія).

З 1995 року у Києві проводиться щорічний Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.


futbol_08
Команда “Прогрес” – володар кубку України (приз газети “Радянська Україна”). Кубок отримує капітан команди Анатолій Зеленцов. Бердичів, 5 листопада 1989 р.

1989 – Футболісти бердичівського машинобудівного заводу “Прогрес” у фінальному матчі з командою “Авангард” (м. Лозова Харківської області) отримали перемогу з рахунком 4:2 (перший поєдинок у Лозовій завершився нічиєю) та завоювали кубок республіканської газети “Радянська Україна” – фактично кубок республіки серед команд колективів фізкультури республіки. Переможці отримали золоті медалі та дипломи Спорткомітету України.

За почесний приз протягом змагань у формі “Прогресу” виходили: А. Зеленцов, М. Кросник, С. Ткачук, В. Пілецький, П. Железницький, В. Слободенюк, В. Яцишин, Л. Пухальський, І. Денчук, А. Гуменюк, О. Гуцалюк, Г. Бабков, В. Мазур, І. Дробиш, А. Орлюк, В. Сидорук, Г. Клапишевський, А. Яневич і граючий тренер Олександр Репутацький.

Приз кращого гравця матчу фіналу Кубку України отримує гравець команди “Прогрес” Олександр Гуцалюк. Приз вручає директор БМЗ “Прогрес” Михайло Юр’єв. Бердичів, 5 листопада 1989 р.

Ця перемога стала вершиною здобутків команди “Прогрес” – вона навічно вписала своє ім’я поряд із такими відомими клубами, що вигравали Кубок УРСР із 1937 по 1991, як: “Динамо” (Київ), “Метеор” (Дніпропетровськ), “Металург” (Запоріжжя), “Торпедо” (Запоріжжя), “Зірка” (Кіровоград), “Таврія” (Сімферополь), “Полісся” (Житомир), СКА (Київ), “Автомобіліст” (Львів), “Торпедо” (Харків) та іншими. І навічно у пам’яті вболівальників залишиться матч на шляху до омріяного Кубку УРСР із київським “Динамо”, коли трибуни і весь можливий простір навколо них був забитий глядачами. І нездоланний, як тоді здавалося, бар’єр був успішно пройдений.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here