4 травня

1752 – Теологічна комісія, запрошена єпископом київським та чернігівським Самуїлом Ожгою, цього дня розпочала дослідницьку роботу у ствердженні правдивості милостей ікони Матері Божої Бердичівської.

Робота комісії тривала 4 роки. У результаті проведених єпископською комісією досліджень, було визнано правдивими милості, у тому числі 14 воскресінь із мертвих, 10 оздоровлень із різноманітних каліцтв, 19 випадків повернення зору, 14 оздоровлень помираючих, 112 несподіваних вилікувань від важких хвороб, а решта милостей стосувалася порятунку від різних небезпек (інші милості – це порятунки від підступів диявола, злостивих сектантських впливів, від вогню, паводків, заразних хвороб, повернення викраденого або загубленого майна).

Перевірку здійснювали із застосуванням відомих на той час наукових методів.

За результатами роботи комісії ікона Матері Божої була визнана чудотворною.

1899 – Цього дня Бердичівська управа отримала дозвіл київського губернатора з питання облаштування в Бердичеві електроосвітлення.

Для створення проекту відповідного договору губернатор надіслав до Бердичівської управи його зразок. Власне ж виробництво електроенергії у Бердичеві з’явилось у 1900 році, коли концесіонер збудував першу міську електростанція, яка працювала на кам’яному вугіллі.

Збудували електростанцію на місці, де нині знаходиться міський пляж (провулок Пляжний). Електростанція мала одну парову машину потужністю у 150 кінських сил та дві динамо-машини, розраховані на 500 ампер струму. Вони забезпечували електроенергією будинки заможних бердичівлян та деякі промислові підприємства міста.

1919 – У Бердичеві створено перший будинок для людей похилого віку, що не мають змоги доглядати самостійно за собою (так званий будинок пристарілих). Будинок припинив своє існування з початком німецько-радянської війни.

1919 – У приміщенні редакції новоствореної газети “Известия” (нині газета має назву “Земля Бердичівська”), що знаходилась у будинку по вулиці Білопільській, 1 (нині вулиця Європейська), відбувся профспілковий збір журналістів, які вирішували нагальні проблеми та виробили план роботи на найближчий час.

До речі, у цьому будинку, який належав відомому у місті лікарю та меценату Давиду Мойсейовичу Шеренцісу, знаходилися також і відділ друку та пропаганди при виконкомі.

1951 – У Бердичеві в родині службовців народився Олексій Олексійович Хилюк – Народний депутат України (1990-1994), Почесний громадянин міста Бердичева.

З 1986 по 2002 рр. Олексій Хилюк працював в органах місцевого самоврядування. Обіймав посади першого заступника голови міськвиконкому (1986-1987, 1991-1992), голови міськвиконкому (1987-1991, 1992-1994), голови Бердичівської міськради народних депутатів і міськвиконкому (1994-1998), Бердичівського міського голови (1998-2002).

За час роботи в органах самоврядування у перехідний для держави та скрутний економічний час Олексій Хилюк показав себе вмілим організатором, керівником, який за будь-яких політичних та економічних умов умів знайти оптимальне для міста та людей рішення нагальних проблем.

За активну громадсько-політичну діяльність Олексію Хилюку у 2002 році присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

1985 – Цього дня в країні відбувся Всесоюзний комуністичний суботник, присвячений 40-річчю Великої Перемоги.

У Бердичеві також відбувся суботник, центральною подією якого стало урочисте закладення фундаменту під новий терапевтичний корпус для міської лікарні по вулиці Сестер Сломницьких (нині вулиця Здоров’я).

Перед початком робіт перед присутніми на урочистому мітингу виступили голова виконкому міської ради Володимир Олександрович Волощук, перший секретар міського комітету Комуністичної Партії Петро Павлович Поліщук, головний лікар міської лікарні Віктор Якович Добровольський та інші. Під звуки духового оркестру право закладення першої плити фундаменту надали голові виконкому міської ради Володимиру Волощуку.

Джерело: В.Коржук. Пам’ятна дата народження. // «Радянський шлях», №74 (12735) від 07.05.1985 р., с. 1.

2000 – У Бердичеві помер Удовидченко Віктор Іванович (1913-2000) – учасник Другої світової війни.

Віктор Удовидченко народився у селі Лозова Павлівка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині місто Брянка Стахановського району Луганської області). У січні 1944 року в складі 305-го гвардійського артилерійського полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Віктор Удовидченко брав участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників.

По закінченні війни Віктор Удовидченко проходив військову службу та проживав у Бердичеві. По звільненні у запас працював учителем праці у середній школі №3.

Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста, з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева від фашистських загарбників рішенням Бердичівського міськвиконкому за №780 від 24 грудня 1993 року Віктору Івановичу Удовидченку присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Похований Віктор Удовидченко на міському кладовищі по вулиці Бистрицькій у секторі почесних поховань.

2005 – У Бердичеві на початку вулиці імені Завадського урочисто відкрито гранітний обеліск, присвячений одному з керівників бердичівського комсомольсько-молодіжного підпілля Володимиру Завадському. Напис на обеліску: “Вулиця Завадського названа іменем Ю.В. Завадського (1922-1943) керівника Бердичівського молодіжного підпілля в роки Великої Вітчизняної війни”.

У тексті напису на обеліску припустились помилки: справжні ініціали Завадського – Володимир Юліанович.

Це вже другий обеліск, присвячений герою підпілля – у 1965 році на цьому місці відкрили обеліск із залізобетону. Одночасно вулиці, що до того носила назву Радянська, надали ім’я підпільника.

2016 – Цього дня на стіні загальноосвітньої школи №12 міста Бердичева відбулось відкриття меморіальної дошки, присвяченої пам’яті воїна-земляка С.Ф. Гадіулліна.

У цьому навчальному закладі навчався учасник Антитерористичної операції (АТО) на сході країни Сергій Федорович Гадіуллін (1986-2015). На відкритті меморіальної дошки були присутні представники міської влади, ветеранської організації міста, родина С.Ф. Гадіулліна, громадськість та учні навчального закладу.

Сергій Гадіуллін з початком антитерористичної операції на сході країни у 2014 році добровольцем пішов до лав Житомирського 10-го батальйону територіальної оборони (БТО) “Полісся”. Загинув 15 листопада 2015 року біля м. Золоте Попаснянського району Луганської області, виконуючи бойове завдання.

Указом Президента України №345/2016 від 22 серпня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Сергій Федорович Гадіуллін нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).