Додому Історія Цей день в історії 4 листопада

4 листопада

184
0
ПОДІЛИТИСЬ
velykyi_01
Михайло Володимирович Великий
(1913-1975).

1913 – У селі Тіньки Чигиринського району Черкаської області у селянській родині народився Михайло Володимирович Великий (1913-1975).

У 1946 році Михайло Великий очолив радгосп “Рея” Бердичівського району і був його керівником на протязі майже тридцяти років.

За часів його керівництва радгосп переріс у велике спеціалізоване хмелярське господарство з високорозвиненим рільництвом й тваринництвом. У 1963 році у радгоспі була побудована перша в країні хмелеплантація на залізобетонних опорах, на яких вирощувався високоврожайний сорт “Клон-18”.

За високі успіхи, досягнуті радгоспом, 30 квітня 1966 року Михайлу Великому Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.


gumeniuk_01
Марія Степанівна Гуменюк
(1914-1995).

1914 – У селі Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці Бердичівського району) в родині селянина-хлібороба народилася Марія Степанівна Гуменюк (1914-1995).

З 1950 року Марія Степанівна працювала на молочнотоварній фермі колгоспу ім. Сталіна (згодом перейменований у колгосп ім. XXII партз’їзду) селища Гришківці. Вже у 1955 році надої від кожної корови, яку вона утримувала, в середньому становили 4,5 тисячі літрів молока, а через два роки середньорічний надій молока від кожної корови вона довела до показника у 6 тис. літрів.

1958 року за високі показники в розвитку тваринництва Марії Степанівні Гуменюк присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.

Померла Марія Гуменюк 30 листопада 1995 року, похована у Гришківцях на селищному кладовищі.


rel_mykolaivskiy_sobor_01
Понівечений Свято-Миколаївський храм, 1941 р.

1941 – До Бердичева у день святкування Казанської Божої Матері прибув Волинський і Житомирський Архієпископ блюститель Почаївської Лаври і Київського митрополичого престолу Олексій. Він у супроводі шести священників Бердичева та округи у щойно відремонтованому Свято-Миколаївському храмі здійснив чин свячення престолу і храму та провів Божу Літургію. Закінчилась Божа служба Молебнем та Хресним ходом навкруги церкви.

По закінченні служби архієпископ Олексій виголосив промову: Любі друзі! Минули тяжкі роки. Здійснилося Боже милосердя, український нарід і його церква відроджені. Те, що я бачив сьогодні в Бердичеві — кращий доказ безмежної віри в заповіти Іисуса Христа. Сьогодні разом з нами, християни, переживали, благали Бога, величали німецького вождя Адольфа Гітлера. Віками жила українська церква і доки світ стоятиме, вона буде жити, буде іти нога ногу з українським народом.

Свято-Миколаївський храм у 1938 році, в часи релігійних гонінь, був закритий. Церковне майно відразу розграбували, ікони, книги знищувались і викидались. Від храму залишились лише стіни, вікна та двері. Головна святиня Миколаївської церкви — старовинний чудотворний образ святителя Миколая – за загадкових обставин зник.


1944 – Уродженець Бердичева, російський письменник Василь Гроссман закінчив роботу над документальним нарисом “Убийство евреев в Бердичеве”. Цей крик душі письменника став своєрідним звинувачувальним документом-вироком нацизмові.

Свій нарис Гроссман написав ще задовго до Нюрнберзького процесу (1945-1946), на якому нацизм визнали злочинним по відношенні до людства.


1977 – На відзначення 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції рішенням виконкому міської Ради територію біля новозбудованого адміністративного будинку міськкому Компартії та виконкому міської Ради вирішено назвати Жовтневою площею.

pam_jovtneva_doshka_01
Меморіальна дошка на стіні будівлі міськвиконкому, 2005 р.

Цього дня під час мітингу на стіні адміністративного будинку виконкому урочисто відкрито відповідну меморіальну дошку. Напис на дошці: “Площа названа Жовтневою на честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції”.

7 лютого 2013 року у відповідності до рішення Бердичівської міської ради назву площі Жовтневої було змінено на нову – площа Центральна. А 24 жовтня 2013 року зі стіни будівлі бердичівської міської ради та міського виконавчого комітету зняли і меморіальну дошку. Роботи з її демонтажу виконали міські комунальні служби.


demydenko
Валер’ян Никодимович Демиденко
(1913-2012).

2012 – У Бердичеві помер Валер’ян Никодимович Демиденко (1913-2012) – учасник німецько-радянської війни, голова Бердичівського міськвиконкому з 1952 до 1972 рік.

Валер’ян Демиденко з 1950 року по 1969 рік дев’ять разів поспіль обирався депутатом Житомирської обласної ради депутатів трудящих. За 20 років керівництва містом Бердичевом Валер’яну Демиденку вдалося зробити місто таким, яке заробляло для власних потреб коштів більше, ніж виділяли із союзного бюджету.

За багаторічну сумлінну працю в органах виконавчої влади Валеріану Никодимовичу у 1998 році присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Також Валеріан Демиденко в день свого 90-ліття став кавалером ордену міста Бердичева “За заслуги” за номером 001.

Похований Демиденко Валер’ян Никодимович у секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Войкова (нині вулиця Бистрицька).

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here