4 квітня

1922 – У Бердичеві в багатодітній єврейській родині народився Еля Шаєвич Рондель.

У 1950-1980-х роках Еля Рондель працював продавцем газованої води у кіоску №12 (кіоск від магазину №1 бердичівського підприємства змішаної торгівлі), який знаходився неподалік від кінотеатру ім. Фрунзе. Вода, яку він продавав, користувалась значним попитом серед бердичівлян. І не в останню чергу з-за того, що Ізя до кожного покупця мав свій підхід, його жарти підіймали настрій. Так і здобув популярність серед бердичівлян як “Ізя-газировщик”, хоча ім’я Ізя було надане йому бердичівською шпаною.

У 1991 році Еля Рондель полишив Бердичів та переїхав до США на постійне місце проживання.

Помер Еля Рондель 13 жовтня 2014 року на 93-у році життя.

1925 – У місті відбулося засідання Президії Бердичівського Окружного виконавчого комітету, на якому заслухали питання “Про Бердичівський міський театр” (доповідач т. Басов).

Члени Президії вирішили вважати необхідним провести ремонт міського театру, а також збудувати літній театр. Беручи до уваги, що Бердичів не має іншої культурної установи, крім міського театру, який потребує капітального ремонту, то порушити клопотання перед Губвиконкомом з приводу дефіциту окружного бюджету і просити про надання дотації у сумі 13448 карбованців, або надання довготермінового кредиту на вказану суму.

1953 – У селі Половецьке Бердичівського району в сім’ї сільських трудівників народився Михайло Павлович Пасічник – поет, письменник, публіцист.

Поетичний талант Михайла Пасічника проявився ще в дитинстві, його перші віршовані твори з’явились на шпальтах обласних газет, коли молодий поет навчався у старших класах середньої школи.

Михайло Пасічник отримав педагогічну освіту, деякий час працював вчителем у школі. Згодом працював у редакціях газет “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”), “Комсомольська зірка”. Впродовж тривалого часу виходять поетичні й художньо-документальні книги Михайла Пасічника – загалом їх нараховується понад 20.

Михайло Пасічник – поет-лірик, поет-філософ, поет-драматург, поет-психолог. Його віршам притаманні як простота й людяність, так і глибока думка й розважливість, метафоричність та яскрава образність. Письменник друкується в багатьох газетах та журналах України, зарубіжних країн – Росії, Киргизії, Таджикистану, Чехії, Болгарії, США. Журналістську працю Михайло Павлович поєднував із громадською – він став першим головою міського Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (згодом повернуло собі первісну назву – “Просвіта”), балотувався кандидатом у депутати Верховної Ради України (1994), багато років поспіль обирався членом ради Житомирської організації Національної Спілки письменників України, з 2007 року – її голова.

У 2012 році рішенням Бердичівської районної ради Михайлу Павловичу Пасічнику присвоєно звання “Почесний громадянин Бердичівського району”.

1980 – Цими днями у міському Будинку культури відбувся конкурс патріотичної пісні, присвячений 110-й річниці з дня народження вождя Жовтневої революції В.І. Леніна.

У конкурсі брали участь художні колективи підприємств, установ та навчальних закладів міста. Добре враження на конкурсну комісію та слухачів справили вокально-інструментальні ансамблі “Вірність” заводу по ремонту обчислювальної техніки, “Джерела” Будинку культури заводу “Прогрес”, вокальний квартет із педагогічного училища, художніми керівниками яких були відповідно Олександр Шведов, Олесь Коляда та Микола Білеуш.