1977 – У Бердичеві о 21 год. 21 хв. зафіксовано землетрус силою біля 5 балів за шкалою Ріхтера. Тривав землетрус менше ніж хвилину. Під час землетрусу в оселях бердичівлян хитались меблі, у декого побився посуд.
Цей землетрус став найпотужнішим і найбільш руйнівним землетрусом. Епіцентр його знаходився у Карпатах у т.зв. зоні Вранча, де його сила становила 7,2 бала. Підземні поштовхи відчували не лише в Україні, а й на великій території Східно-Європейської рівнини, в тому числі в Києві, Москві та тодішньому Ленінграді.
За офіційними даними, число жертв у Румунії сягало понад півтори тисячі осіб, були зруйновані десятки будинків. Були руйнування і в сусідній Болгарії. За офіційними даними, в Молдавській РСР було зруйновано 2765 будівель, 20763 будівлі зазнали значних ушкоджень. В Україні, на щастя, обійшлося без жертв, лише жителі окремих регіонів відчули коливання – рухалися меблі, люстри тощо.
1989 – У місті Солнєчногорськ Московської області помер генерал-майор Георгій Семенович Петровський (1924-1989).
Георгій Петровський на початку січня 1944 року в складі танкового корпусу брав участь у визволенні Бердичева від німецьких загарбників. За проявлену мужність у боротьбі з німецькими військами Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року він був удостоєний звання Герой Радянського Союзу. У 1969 році Георгію Петровському присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Георгій Семенович Петровський неодноразово відвідував місто Бердичів, тут зустрічався з ветеранами – учасниками звільнення міста від загарбників.
Похований Георгій Петровський на Старому кладовищі міста Солнєчногорськ Московської області.
1996 – Цього дня голова Житомирської обласної державної адміністрації А.С. Малиновський підписав розпорядження №151 «Про взяття на облік і охорону пам’яток архітектури місцевого значення». Додатком до розпорядження став Перелік пам’яток архітектури Житомирської області місцевого значення.
У Переліку пам’яток, які у відповідності до розпорядження взято на облік і охорону, є й пам’ятки, що знаходяться в місті Бердичеві та Бердичівському районі. Зокрема, у місті Бердичеві це 24 об’єкти, серед яких будівля синагоги по вулиці Свердлова, 8, будинки та споруди по вулиці Карла Лібкнехта, 6, 7/12, 11, 13, 17/9, 50, 53/1, 80, пантеон на могилі святого Леві Іцхака Бердичівського, особняки по вулиці Шевченка, 12, 14 та інше. У Бердичівському районі 6 об’єктів: водяний млин у Швайківці, храми у селах Швайківка, Старий Солотвин, Скраглівка, Озадівка, комплекс шкільних приміщень у Скраглівці.
Хоча метою даного розпорядження є забезпечення охорони і збереження пам’яток архітектури на території області та міста Бердичева зокрема, міська влада мало зробила для того, щоб вказані у Переліку будинки зберігались належним чином. Так, впродовж наступних років низка будинків як такі, що не підлягали ремонту, були розібрані. Це будинки №1/2, №7, №10 та №13 на Радянській площі, №4 та №6 на вулиці Свердлова.
2010 – У Бердичеві помер Іван Дементійович Лаврентьєв (1925-2010) – учасник німецько-радянської війни, Почесний громадянин міста Бердичева.
Іван Лаврентьєв народився у селі Кабаєвка Самарської губернії (нині село у Сєверному районі Оренбурзької області, РФ) у селянській родині. Іван Дементійович став одним із засновників ветеранського руху в Бердичеві: у 1987 році він увійшов до складу першої ради міської організації ветеранів, із грудня 1999 року по жовтень 2007 року виконував обов’язки голови міської ради ветеранів війни та праці. На цій посаді він продовжив роботу з формування ветеранських організацій міста, брав активну участь у житті територіальної громади.
Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №606 від 01.11.2005 р. за мужність і героїзм, проявлені при звільненні України від фашистських загарбників, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу серед молоді міста, з нагоди 61-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників Лаврентьєву Івану Дементійовичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Похований Лаврентьєв Іван Дементійович у Бердичеві у військовому секторі міського кладовища по вулиці Бистрицькій.
2021 – на 82-у році життя в селі Рея Бердичівського району помер Микола Степанович Дупляк (1940-2021) – колишній голова місцевого хмелерадгоспу, голова Бердичівської районної ради (1998-2002), депутат Верховної Ради України 1-го скликання, “Почесний громадянин Бердичівського району” (2009).
За період своєї трудової діяльності на будь-якій із посад Микола Степанович зарекомендував себе як добросовісний працівник, умілий організатор, справжній фахівець своєї справи. Він брав активну участь у розвитку соціально-культурної сфери села, де працював.
За значні успіхи, досягнуті у сфері сільського господарства, Миколі Степановичу присвоєно звання “Заслужений зоотехнік України”, він нагороджений орденом “Знак Пошани”, медалями.