31 жовтня

1837 – Цього дня у Бердичеві відбулась довгоочікувана подія – після завершення довготривалого будівництва нова кам’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, яку збудували на місці старої дерев’яної, “соборне, по чиноположению освящена”.

Успенська церква, згодом собор, стала справжньою архітектурною прикрасою Бердичева. Вона зображена на численних малюнках та фотографіях. Від Успенського собору отримала назву і площа, де знаходився храм – Соборна, яка і сьогодні має таку назву. Площа перед Успенським собором стала місцем, де відбувались зібрання громадськості, мітинги, урочисті заходи (власне, так відбувається й нині).

1921 – Цього дня бердичівську Миколаївську церкву радянська влада передана для здійснення богослужінь єпископу Липовецькому та Бердичівському Олександру (Чекановському).

Єпископ Олександр через декілька років приєднався до обновленського руху в церковному житті та став одним із його лідерів – членом Всеукраїнського вищого церковного управління.

Обновленський рух зіграв негативну роль в історії Православ’я. У 1937 році, під час репресій, з метою обґрунтованого знищення обновленства, спецслужби сфабрикували карні справи, за якими значну кількість обновленських кліриків звинуватили у приналежності до фашистських організацій та розстріляли. Така ж доля спіткала й митрополита Олександра (Чекановського) – його розстріляли 10 грудня 1937 року.

1937 – В Бердичеві у родині робітника народився Возняк Зиґмунд Йосипович (1937-2013) – відомий в місті та області спортсмен, футболіст.

Свою професійну спортивну кар’єру Зиґмунд Возняк розпочав у 1954 році в складі футбольної команди «Авангард», яку створили на бердичівському машинобудівному заводі «Прогрес» (згодом команда змінила назву на «Прогрес»). З цього часу Зиґмунд Возняк виступав виключно за «Прогрес», грав під 9-м номером на місці центрального нападника.

На гру Зиґмунда приходять дивитись тисячі бердичівлян, його гра подобалась вболівальникам. Серед друзів та вболівальників Возняк отримав прізвище «Мунчик» – скорочення від його імені Зиґмунд.

У 1969 році Зиґмунд Возняк відійшов від активної гри і став спочатку граючим тренером команди «Прогрес», потім тренером рідної команди. За роки тренерської роботи він виховав цілу плеяду гравців, багатьом дав путівку у життя. Серед його вихованців такі відомі нині у місті, області, країні спортсмени, як Олександр Репутацький (нині тренер ДЮСШ), Володимир Борецький (президент ФК “Бердичів”), Микола Коржук (начальник бердичівського відділу ДАІ, Почесний громадянин міста Бердичева), Юрій Свірський, Ігор Дробиш та багато інших. Серед здобутків тренера у цей період – перемоги у чемпіонаті області, суперкубок області (1978).

Помер Зиґмунд Йосипович Возняк 16 жовтня 2013 року на 76-у році життя. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі.

1990 – У Бердичеві в Палаці культури і техніки виробничого об’єднання “Прогрес” відбувся відкритий міжнародний турнір із шахів “Бердичів-90”.

Для участі у турнірі до нашого міста прибуло 146 шахістів із різних куточків СРСР (Москва, Іжевськ, Чебоксари, Ленінград, Мінськ, Єреван, Рига, Київ, Дніпропетровськ), та країн зарубіжжя (Болгарія, Польща, Монголія, Туніс). Серед учасників турніру було 10 майстрів міжнародного класу. Призовий фонд становив 23 тисячі карбованців. За перше місце передбачалось виплатити 5 тисяч карбованців, за друге – 4 і третє – 3 тисячі карбованців. Головним спонсором міжнародного турніру стало виробниче об’єднання “Прогрес”, не відмовили у допомозі міськком комсомолу, міськпобуткомбінат, шкірсировинний завод, підприємство обчислювальної техніки та інформатики, взуттєва, рукавична і швейна фабрики, молокозавод та ін.

Турнір проходив за швейцарською системою, у дев’ять турів. Переможцем став майстер міжнародного класу з Челябінська Семен Двойріс (7,5 очок). Місця з другого по четверте з однаковою кількістю очок зайняли шахісти Максим Сорокін (Іжевськ), Григорій Серпер (Ташкент) і Андрій Мочалов (Мінськ). 11 шахістів із однаковою кількістю набраних у 6,5 очок розділили місця з 5 по 15. Бердичівські шахісти Ігор Мамут, Юрій Коденський і Олександр Вінарчук показали однаковий результат, набравши по 4 очка.

2001 – У Будинку дитячої творчості ім. О. Разумкова відбулась презентація поетичної збірки “Дивлюсь на світ безмежний”, автором якої став народний депутат України Михайло Ковалко.

На презентації були присутні міський голова Олексій Хилюк, представники духовенства, директори шкіл, бібліотечні працівники та ін. Слова вітань та побажань автору висловили письменник Володимир Забаштанський, директор видавництва “Криниця” Леонід Андрієвський, поетеса Лариса Колос, член національної спілки письменників України Тетяна Майданович та упорядник збірки Валентина Рівна.

2002 – У виставковій залі Музею історії міста Бердичева вперше відбулась виставка робіт Івана Яковича Стаднічука (1913-2000) – художника, графіка, члена Спілки художників СРСР, який тривалий час проживав та навчався у Бердичеві, згодом проживав у Казахстані.

Іван Стаднічук працював у всіх жанрах станкового мистецтва та акварелі, значна кількість його картин присвячені українській тематиці, зокрема Тарасу Шевченку, Миколі Гоголю, рідній Житомирщині, батькам. Ці картини і були представлені для огляду відвідувачам виставки.