1941 – Із Бердичева на Козятин відійшли останні поїзди та ешелони з евакуйованим обладнанням та людьми. Рух поїздів по залізниці фактично припинився.
Хоч у місті й залишилось значна кількість людей, покинути Бердичів у зв’язку з наближенням німецьких військ вони могли лише пішки.
(1916-2002).
1916 – У Пензенській губернії (нині Пензенська область, РФ) у селянській родині народився Іван Омелянович Шмонін (1916-2002) – учасник німецько-радянської війни.
У січні 1944 року Іван Шмонін у складі своєї військової частини брав участь у звільненні міста Бердичів від німецьких загарбників. У 1946 році переїхав до Бердичева, де з 1946 по 1972 рр. працював на залізниці.
Із середини 1980-х років Іван Омелянович став активним учасником ветеранського руху, входив до складу президії міської ради ветеранів. У квітні 1998 року Івану Шмоніну за активну участь у громадсько-політичному житті та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Помер Іван Омелянович Шмонін 8 листопада 2002 року, похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі у секторі почесних поховань.
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
В конце июня 1941 года моего отца (1902 года рождения) военком Бердичева отправил в район аэродрома вести учёт реквизированного автотранспорта. Паспорт отобрали, чтобы не мог уехать. Для армейских нужд смогли использовать только часть реквизированного, 5 июля военком велел раздавить оставшееся бульдозером. Вернули отцу паспорт, разрешили уйти домой. К этому времени моей матери с двумя детьми удалось уже из Бердичева уехать. До войны отец работал в Казатинском отделе рабочего снабжения (ОРС) железной дороги бухгалтером. Это его и спасло. После ухода с аэродрома по пути домой он позвонил на работу, попал на начальника. Тот назвал время, когда отец должен быть на вокзале. За ним прислали паровоз…