3 грудня

1690 – У родині власників Бердичева та навколишніх земель Кшиштофа та Терези Завішів гербу “Лебідь” народилась Варвара Завіш (1690-1770) – громадська і політична діячка Великого князівства Литовського.

У 1710 році Варвара вийшла заміж за князя Миколу Фаустина Радзивілла (1688-1746), діяча Великого князівства Литовського, та внесла до роду Радзивіллів Бердичів та бердичівські маєтності як свій посаг.

Варвара по заміжжі стала однією з найбільш політично активних представників угрупування Радзивіллів. Завдяки своїм зв’язкам із Санкт-Петербургом вона сприяла кар’єрі свого чоловіка Миколи Фаустіна.

Опікувалась Варвара Радзивілл як економічним, так і духовним життям місцевої громади: на її кошти у Бердичеві збудували як уніатський Миколаївський храм (згодом храм перейшов у православ’я, нині на його місці знаходиться кам’яний Свято-Миколаївський собор, споруджений у 1908 році), так і католицький храм Святої Варвари (нині на його місці знаходиться кам’яний храм, споруджений у 1826 році).

Окрім спорудження нових храмів Варвара допомагала і монастирю Босих Кармелітів у його розбудові.

Померла Варвара Радзивілл у Бердичеві, похована на кладовищі поряд із костелом Святої Варвари. На жаль, могила Варвари не збереглась. Відомо лише, що на кладовищі біля костелу нікого не ховали з 1790 року, воно прилягало з одного боку до подвір’я, з іншого – до плебанійних помешкань і було огороджене дерев’яним парканом.

1857 – У селі Терехове нині Бердичівського району в родині польського поета Аполлона Коженьовського та його дружини Евеліни (до заміжжя – Бобровської) народився син Юзеф Теодор Конрад Коженьовський (1857-1924) – англійський письменник, відомий світу під іменем Джозефа Конрада.

Юзеф Коженьовський рано осиротів, у 17-річному віці влаштувався моряком у французький торговий флот. У 1881 році отримав сертифікат, що надавав право бути капітаном, та британське громадянство і офіційно змінив ім’я на Joseph Conrad.

Джозеф Конрад багато подорожував, прожив життя, сповнене пригод. Побачене та пережите надихнуло його на написання перших літературних творів. У 1894 році, у віці 36 років Джозеф Конрад залишив море через погане здоров’я і вирішив присвятити себе літературній праці. За наступні роки він написав більш як 20 романів, які стали класикою англійської літератури та зробили його ім’я всесвітньовідомим.

Джозеф Конрад помер 3 серпня 1924 року у 67-річному віці у графстві Кент від серцевого нападу. Похований на Кентерберійському цвинтарі, Англія.

1889 – У Бердичеві в єврейській родині народився Ефраїм Барухович Лойтер (1889-1963) – єврейський режисер, театральний діяч, педагог, перекладач, заслужений артист Узбецької РСР.

У 1919 році Ефраїм Лойтер став одним із засновників та режисером єврейської театральної студії при київській Лізі єврейської культури, у Москві навчається режисурі у Є. Вахтангова і В. Мейєрхольда.

У різні роки Ефраїм Лойтер працював головним режисером Державного єврейського театру (Харків), художнім керівником Одеського єврейського театру, викладав в Учбово-театральному комбінаті. За спектакль “Нестерка” Ефраїм Барухович Лойтер у 1946 році отримав Сталінську (Державну) премію.

Помер Ефраїм Лойтер 10 грудня 1963 року. Похований у Москві.

1917 – У ніч з 2 на 3 грудня війська, вірні Центральній Раді, скориставшись дезорганізаторською діяльністю меншовиків та есерів, захопили владу у Бердичеві.

Це за дорученням Симона Петлюри зробив генерал Павло Скоропадський, який провів операцію по знешкодженню Військово-Революційного комітету Південно-Західного фронту у Бердичеві (останній діяв лише тиждень). Одночасно закрили більшовицьку газету “Известия ВРК Юго-Западного фронта”, частину членів фронтового ВРК заарештували, решті вдалося виїхати до міста Рівне. За агітацію серед солдатів гарнізону на Лисій горі штабс-капітан Микола Григор’єв заарештував лідера бердичівської більшовицької організації Розу Сломницьку. Але за допомогою пробільшовицьки налаштованих солдатів вона втікає у розташування військ 7-ї армії.

1927 – На нараді при Управлінні Подільського відділення Цукротресту вирішено “виділити Бердичівський комбінат в самостійну господарську одиницю, перевівши його на господарський розрахунок”.

Таким чином, на нетривалий період (до кінця 20-х pp. XX ст.) Бердичівський цукровий комбінат став у радянській Україні піонером із впровадження нових прогресивних методів господарювання. Лише згортання радянським урядом політики НЕПу (нова економічна політика) та переходу країни до командно-адміністративної системи призвели до занепаду вищезгаданих економічних експериментів та утвердження нової владної моделі.

1998 – У Бердичеві побачив світ перший номер районного громадсько-політичного тижневика “Бердичівський вісник”.

Засновником газети стали Бердичівська районна державна адміністрація, Бердичівська районна рада та трудовий колектив редакції. Першим редактором тижневика став Вадим Синельников (очолював її до 2002 року), згодом редакцією керували Олександр Папиш, з 2005 року – Віталій Гриниковський.

На своїх шпальтах газета розміщувала інформаційні матеріали з громадсько-політичного, культурного життя району, висвітлювала діяльність районної державної адміністрації та сільських рад. Тираж газети на початку її видання сягав позначки у 3,3 тис. екземплярів.

У подальшому тираж видання невпинно знижувався, у 2005 році становив 1,5 тисячі екземплярів. Враховуючи те, що фінансова підтримка зі сторони її засновників не покривала видатків, газета припинила існування у квітні 2005 року.

2008 – У Бердичеві в приміщенні нижнього храму кляштору Босих Кармелітів відбулось урочисте відкриття міжнародного музею відомого англійського письменника Джозефа Конрада (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський, 1857-1924), який народився на Бердичівщині. Виставка складалась із 26-ти стендів, на яких розмістили інформацію про дитинство та молодість Джозефа Конрада, родину та традиції, в яких він виховувався, про особисте життя.

На відкриття виставки прибули посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковські, посол Республіки Польща в Росії Єжи Бар, перші особи Міністерства закордонних справ Республіки Польща в Україні Маріуш Машкевич та віце-міністр закордонних справ Польщі Анджей Кремер, Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Томаш Янік, директор музею літератури ім. А. Міцкевича у Варшаві Януш Пєньонжек, професор, голова Польського Конрадівського товариства, доктор Здзіслав Найдер, професори польських вищих навчальних закладів, представники Конрадівських товариств з Польщі, Великобританії, України, міський голова Василь Мазур та інші поважні особи.

2011 – У селі Кукільня Бердичівського району, у день Передсвята Введення у храм Пресвятої Богородиці Преосвященнійший Никодим, Єпископ Житомирський і Новоград-Волинський, здійснив чин освячення каплиці на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Каплицю будували на протязі майже чотирьох років. Окрім самих жителів, на чиї кошти відбувалось будівництво, головними спонсорами зведення споруди та придбання церковного начиння стали уродженці села: кандидат сільськогосподарських наук, доцент Павло Ульянович Ковбасюк (на цей час проживав у Києві), заступник голови райдержадміністрації Ставищанського району Київської області Микола Іванович Пахалович, заступник голови Бердичівської райдержадміністрації Микола Петрович Климчук.

Під час освячення каплиці настоятель парафії Димитрія Солунського села Кукільня ієрей Іван Попадич вручив єпископу Никодиму список для оголошення прізвищ тих, чиїми турботами та піклуванням побудували каплицю.