1917 – На виконання рішення військревкому Південно-Західного фронту від 25 листопада цього дня в Бердичеві вийшов перший номер газети “Известия Военно-революционного комитета Юго-Западного фронта”.
Ця газета з’явилась взамін есерівсько-меншовицької газети “Голос фронта” та стала провідником більшовицької політики у військах фронту.
У першому номері надруковано наказ №1 військово-революційного комітету Південно-Західного фронту за підписом голови ВРК Г.В. Разживіна, в якому вказано, що комітет “взял власть на Юго-Западном фронте в свои руки и будет работать в контакте с Украинской Радой”. Також розміщено наказ №1 коменданта міста Бердичева Медведовського, в якому окрім іншого зазначено: “Товарищи солдаты и граждане! В моем лице вы видите первого солдата депутата на ответственном посту революционного коменданта города. Повторяю, что я, веря в сознание ответственности перед революцией солдат и граждан, спокойно и с гордостью принимаю эти обязанности”.
Перший номер газети містить статті “К моменту” за підписом Мілюкова, “К товарищам окопникам” солдата Сімонова, “Поход английских империалистов против русской революции” бердичівської революціонерки Рози Сломницької, новини фронту та інше.
1920 – У Центральній робочій бібліотеці за адресою вул. Свердлова, 8 (нині вулиця Вінницька) у двох невеличких кімнатах відкрито читальню.
Книжкове майно читальні спочатку складалося з близько 1200 екземплярів, проте вже до кінця 1921 року кількість книг сягнула показника у понад 4500 одиниць.
На перших порах внаслідок обмеженості приміщення читальні книги видавалися читачам на дім. Був встановлений залог у вигляді більш цінної книги, допускався і грошовий залог у розмірі 500 руб. Абонементну плату встановили у розмірі 100 руб. на місяць, проте з часом вона піднялась і вже в 1923 році у зв’язку з галопуючою інфляцією становила 200 000 руб.
1948 – У містечку Іванопіль Чуднівського району Житомирської області (нині Краснопільська сільська громада Бердичівського району) в сім’ї робітника місцевого цукрового заводу народився Лінчик Григорій Антонович (1948-2014) – економіст, Заслужений працівник промисловості України, голова правління ВАТ “Бердичівська фабрика одежі” (нині ПАТ “Бердичівська фабрика одягу”).
Більш як 30 років Григорій Лінчик присвятив Бердичівській швейній фабриці. У непрості роки економічної перебудови в Україні Григорій Антонович, обіймаючи керівні посади, зумів зберегти колектив і підприємство. За багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади, вміле керівництво промисловим підприємством, сприяння впровадженню новітніх технологій та модернізації виробництва Григорію Антоновичу Лінчику рішенням Бердичівської міської ради від 25.11.2008 року присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Помер Григорій Лінчик 9 серпня 2014 року на 66-у році життя. Похований на кладовищі селища Іванопіль.
1991 – У відповідності до наказу виконуючого обов’язки міністра вищої освіти України №231 Бердичівський машинобудівний коледж прийнято до системи Міністерства вищої освіти України (згодом – Міністерство освіти та науки України).
Це рішення прийняте на підставі постанови Кабінету міністрів України №227 “Про заходи щодо виконання закону України “Про підприємства та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України” та з дозволу Кабінету Міністрів України від 25.11.1991 р. №22826/33 “Про передачу вузів і технікумів до системи Мінвузу України”.
Для бердичівського навчального закладу розпочався якісно новий етап у його розвитку. Нині Бердичівський машинобудівний коледж – це Вищий навчальний заклад «Бердичівський коледж промисловості, економіки та права».