28 грудня

1895 – Цього дня перший товарний потяг вирушив вузькоколійною залізничною лінією Бердичів-Житомир (т. зв. Житомирський під’їзний шлях).

Будівництво цієї лінії розпочалось у вересні цього ж року. По завершенні будівництва довжина залізничного шляху Бердичів-Житомир становила 53 км. (на широку колію її перешили у 1914 році). Рухомий склад залізниці нараховував 12-18 пасажирських вагонів II, III, IV класів з 20-28 місцями кожен. Товарні вагони мали вантажопідйомність 6,5 т, платформи – 8 т.

Цікаво, що залізничний шлях від Бердичева до Житомира має зигзагоподібну форму з вигином у декілька кілометрів та двічі перетинає однойменний автошлях. Пояснюється все просто: землевласник Федір Корнілов, якому належали землі на північній околиці Бердичева та в сусідніх Гришківцях (його маєток знаходився на місці, де нині по вулиці Червоний Промінь стоїть будівля гришковецької селищної ради), не бажав, щоб через його володіння проходила “чавунка” (рос. чугунка – так у просторіччі у той час йменували залізницю). Тому маючи прихильність царя Миколи II, він настояв, щоб залізниця обійшла його володіння стороною.

1948 – У Києві від ран, отриманих під час боїв, помер Максим Григорович Грабчук (1911-1948) – старший лейтенант, командир понтонно-мостової роти 19-го відділення понтонно-мостового батальйону, Герой Радянського Союзу.

Максим Грабчук народився у селі Слободище нині Бердичівського району. На фронтах Великої Вітчизняної війни Максим Григорович із червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Донському, Сталінградському, 1-у Українському, 2-у Українському, 3-у Прибалтійському фронтах. Тричі поранений, контужений. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за військову майстерність і мужність, виявлені в боях при форсуванні радянськими військами Дніпра Максимові Грабчуку було присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№1333).

Похований Грабчук Максим Григорович на Байковому кладовищі міста Києва.