Home Історія Цей день в історії 27 січня

27 січня

482
0
SHARE
Сестри Сломницькі (зліва на право): Броня і Пепа. Фото з газети “Радянський шлях”, зроблене до 1917 року.

1919 – На залізничній станції міста Рівне в присутності отамана армії УНР Володимира Оскілко і начальника контррозвідки Північної групи військ армії УНР В. Шапули розстріляно більшовицьких активісток Броню та Пепу Сломницьких (їх сестра Роза на той час перебувала в Росії).

Сестер заарештували у Бердичеві за ведення підпільної роботи та політичну агітацію проти влади Директорії УНР. Поховали сестер у Бердичеві в братській могилі, яка утворилась у березні 1919 року після того, як містом оволоділи більшовицькі війська під командуванням Миколи Щорса.

У 1967 році рішенням виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих вулицю, яка носила до цього назву Депутатська, було перейменовано на вулицю імені сестер Сломницьких. На одному з будинків вулиці встановлено меморіальну дошку, присвячену сестрам Сломницьким. У 2016 році цій вулиці дали нову назву – вулиця Здоров’я, а меморіальну дошку демонтували.


Делегація працівників шкірзаводу.
Фото з газети “Комсомольська зірка”.

1924 – У день проведення похорон вождя Жовтневої революції Володимира Ілліча Леніна (помер 21 січня) до Москви для участі в церемонії поховання з Бердичева прибула делегація працівників Першого держшкірзаводу ім. Ілліча у складі голови завкому Станіслава Рибалтовського та кадрових робітників – дубильника Григорія Гуменюка та зольщика Семена Булатовича. Вони привезли вінок, зроблений з листя хмелю. Посередині – два посріблені пальмові листки, справа – фарфорові квіти білого бузку, зверху – такі ж квіти орхідеї. Між ними – листя троянд, фіалок, конвалій. На пурпуровій стрічці напис російською: “Вечная память вождю мирового пролетариата Владимиру Илличу Ленину”.

Цього ж дня у Бердичеві головною вулицею відбулась траурна хода жителів міста.

Траурна хода центральною вулицею Бердичева.
27 січня 1924 р.

1965 – Держплан СРСР та Київський раднаргосп видали завдання на проектування другої черги бердичівського солодового заводу, першу чергу якого ввели в промислову експлуатацію наприкінці грудня 1964 року.

Проект будівництва другої черги заводу розробили спеціалісти київського інституту “Укрдіпрохарчопром” (рос. – “Укргипропищепром”). Річна проектна потужність другої черги заводу визначена в об’ємі 32 тис. тонн солоду на рік (перша черга забезпечувала випуск 20 тис. тонн на рік).


1991 – Цього дня в Бердичеві відбулась маніфестація католиків Бердичева. Колону супроводжувала міліцейська машина, учасники процесії рухались від кляштору Босих кармелітів, де цього дня відбулось богослужіння, через площу Радянську (нині площа Соборна), вулицею Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) до римо-католицького костелу Святої Варвари. Очолювали процесію римо-католики отці Серафим та Бернард, а також настоятель православного Свято-Миколаївського храму отець Григорій.

Хода віруючих вулицями Бердичева.

Перед костелом Святої Варвари відбувся своєрідний мітинг. Перед присутніми виступив отець Серафим, який розповів про попередні домовленості щодо відновлення храму Святої Варвари, понівеченого за часів його перебування у власності держави. Перед тим, 11 січня, рішенням виконкому Бердичівської міської Ради народних депутатів “Про передачу у власність Бердичівської громади Римо-католицької церкви приміщення колишнього костьолу святої Варвари” храм повернули римо-католицькій громаді, але поки що лише на папері – увійти у храм римо-католики зможуть після будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу і перенесення туди дитячої спортивної школи, що займає цю будівлю нині.

Отець Бернард зачитав учасникам мітингу вимогу до Верховної Ради України та її голови Леоніда Кравчука про негайне повернення віруючим кляштору Босих Кармелітів. Цю вимогу присутні одностайно підтримали.


2010 – У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Президент України Віктор Ющенко своїм Указом №64/2010 нагородив орденом “За мужність” III ступеня жителів міста Бердичева, які в роки Другої світової війни проявили мужність та самопожертву у врятуванні осіб єврейської національності від нацистського геноциду. Нагороди отримали Бей Микола Митрофанович, Гутовська Емілія Миколаївна, Піддубна Леоніда Яківна та Савчук Ніна Марківна.


Козінчук Леонід Іванович
(1952-2013).

2013 – У Бердичеві помер Козінчук Леонід Іванович (1952-2013) – поет, журналіст, член Національної спілки журналістів України.

Леонід Козінчук народився у селі Мала П’ятигірка Андрушівського району Житомирської області в родині колгоспників. З 1973 року проживав у Бердичеві, тривалий час працював на солодовому заводі. Тут проявився його літературний талант – він пише вірші та замітки, як робітничий кореспондент активно співробітничав із редакцією міськрайонної газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”). Сюди ж у 1981 році й був запрошений у якості штатного кореспондента.

У 1990 році Леонід Козінчук організував та очолив нову міську інформаційну службу – міське радіомовлення (нині – комунальне підприємство “Бердичівська міська редакція радіомовлення”), якою керував впродовж наступних 19 років. Щодня в ефір місцевого проводового мовлення виходили матеріали студії радіомовлення. Леонід Козінчук та його колеги розповідали жителям міста та району про новини з життя Бердичівщини, проблеми розбудови місцевої економіки, культурне життя громади. Справжньою візитівкою студії мовлення стали музичні поздоровлення до ювілеїв, які часто доповнювались віршованими рядками самого Леоніда Івановича.

Похований Леонід Козінчук у Бердичеві на загальноміському кладовищі в секторі почесних поховань.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here