26 квітня

1920 – 15 піхотна дивізія Війська Польського підходить до Бердичева та о 17 год 15 хв після артилерійської підготовки розпочинає штурм міста, в якому перебувають більшовицькі війська. О 20 год 15 хв польські війська повністю оволоділи Бердичевом.

Ці події стали результатом дії укладеного договору між головою Української Народної Республіки, Головним отаманом Симоном Петлюрою та керівником Польської держави маршалом Юзефом Пілсудським. Підписана разом із угодою військова конвенція визначала умови спільного проведення антибільшовицьких воєнних дій в Україні.

Входження польських військ у Бердичів отримало своє відображення в літературі – радянський письменник, уродженець Бердичева Василь Гроссман у 1935 році написав оповідання “Четыре дня”, в якому описані події тих днів (хоча назва міста в оповіданні і не вказується):

“Ночью польская кавалерия ворвалась в город. Очевидно, галицийские части открыли фронт. Красных в городе было мало, один лишь батальон ЧОН (часть особого назначения). Чоновцы разбежались, и город сдался полякам тихо, без пулеметного визга и хлопанья похожих на пасхальные яички английских гранат…

…Армия входила в город. Могуче рокотали колеса восьмидюймовых орудий, скрежещущие по камням подковы лошадей выбивали искры, и казалось, что ноги коней громадны, как колонны, обросшие густой страшной шерстью. С жестяным криком проехал броневик, его прожектор осветил мрачно шагавшую пехоту, блеск сотен штыков. Броневик проехал, и штыки погасли, исчезли в темноте, но солдаты все шли и шли – был слышен гул их шагов”.

1980 – З нагоди 35-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні в селі Старий Солотвин відбулась операція “Посади і вирости дерево”.

Ця акція – в пам’ять про 276 старосолотвинців, які полягли в боях, захищаючи Вітчизну, та 312 радянських воїнів, які загинули при звільненні села у січні 1944 року.

Під час акції жителі села цього дня посадили майже 4,5 тисячі дерев, які висадили у центрі села, на берегу сільського ставка, біля птахофабрики. Саджанці для акції надало Чорнолозьке лісництво – це липи, берези, ялинки та горобина.

1986 – У ніч на 26 квітня на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (у той час — Української РСР), відбулась аварія, відома нині як Чорнобильська катастрофа. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Вибух став настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

Про аварію та участь в її ліквідації бердичівлян, читайте у статті “26 квітня. День Чорнобильської трагедії”.

1991 – Члени загону “Пошук”, який діяв при міському військово-патріотичному клубі “Факел” (загін проводив роботу з розшуку та перепоховання тіл загиблих у ході німецько-радянської війни воїнів), у період із 26 квітня по 4 травня працювали в Ізносківському районі Калузької області (Росія). Так вони взяли участь у Всесоюзній Вахті пам’яті – акції з розшуку та перезахороненню захисників Вітчизни.

За час своєї роботи члени загону виявили та перепоховали останки 1356 радянських воїнів, які загинули у ході кровопролитних боїв 1941-1942 рр. та до цього часу залишались у лісах та болотах Калузької області. При цьому юнаки виявили стійкість до труднощів.

2000 – На вулицях Бердичева запрацювали перші карткові таксофони, що надавали послуги місцевого, міжміського та міжнародного зв’язку за допомогою передплачених пластикових карток. Вартість карток становила від 9 до 24 гривен у залежності від ємності картки, придбати їх можна було в усіх відділеннях Телекомсервіс.

До цього часу жителі Бердичева користувались лише таксофонами з монетним таксуванням (використовувались розмінні монети номіналом 10 коп.), які забезпечували надання послуг лише місцевого телефонного зв’язку.

2004 – На території поряд із пожежною частиною, що розташована по вул. Петровського, 17 (нині вулиця Шкіряників), із нагоди чергових роковин катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції урочисто відкрито пам’ятну стелу “Вони врятували світ”.

Пам’ятний знак увіковічує пам’ять про пожежників міста Бердичева, які з перших днів Чорнобильської катастрофи рятували людство від наслідків страшної аварії. Стела виготовлена з чорного граніту, на лицьовій стороні нанесено присвятний напис та імена пожежників, що приймали участь в усуненні наслідків Чорнобильської катастрофи. Напис на гранітній плиті: “Наша біль Чорнобиль. Вони врятували світ” та імена 24-х пожежників, що приймали участь в усуненні наслідків Чорнобильської катастрофи.

Покривало зі стели зняли міський голова Василь Мазур та пожежник-ліквідатор аварії Іван Осипчук. Під час відкриття стелу освятив священик парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії о. Томаш.

2011 – У селі Озадівка Бердичівського району поряд із сільською загальноосвітньою школою на 25-у річницю Чорнобильської катастрофи відкрито пам’ятний знак, присвячений ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.

На стелі з чорного граніту нанесено присвятний напис: “До 25-х роковин Чорнобильської трагедії. Ліквідаторам катастрофи на ЧАЕС – усім, хто врятував Україну і світ. Потерпілим внаслідок дії радіації, тим, кому болить душа від ран і втрати часточки рідної землі”. На зворотній стороні стели зображено ікону “Чорнобильський спас”.

Пам’ятний знак встановлено за сприяння депутата Житомирської обласної ради Віктора Розвадовського, він же перерізав червону стрічку. Знак освятили Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій (Бойков) та настоятель храму Різдва Святої Богородиці отець Ярослав (Ігнатюк).

Це перший пам’ятний знак у Бердичівському районі, присвячений подіям Чорнобильської катастрофи 1986 року.