25 серпня

1649 – Через Бердичів із військами пройшов гетьман Війська Запорізького Богдан Михайлович Хмельницький. Він повертався з-під Зборова, де разом із ордою хана Іслам-Гірея перед тим розгромив польське військо під командуванням Яна II Казимира.

Згодом, у 1654 році Богдан Хмельницький побував у Бердичеві ще двічі: з 6 по 15 вересня, йдучи з полками з Києва через Фастів і Вчорайше на Крилівці, і наприкінці вересня при переході українських військ до Білої Церкви.

Пам’ять про перебування Хмельницького на Бердичівщині збереглась у топонімах. Так, неподалік села Озадівка знаходиться хутір Богданівка – за легендою саме у цих місцях нібито побував зі своїм військом Богдан Хмельницький. Там, де стояло шатро гетьмана, пізніше виникло село. Від Богданівки отримало назву і лісництво Бердичівського держлісгоспу – Богданівське, а також і сам ліс.

1933 – У Бердичеві розпочались гастролі 1-го Польського державного театру, який був заснований лише два роки до того. У репертуарі театру чимало спектаклів. Зокрема, історична п’єса про польське повстання в Галичині 1848 року Бруно-Ясенського “Справа громадська”, музична комедія Александера Фредра “Помста”, п’єси Вандурського “Рабан” та Зарххі “Вулиця радості”.

Так як вистави проходили на польській мові, то театр ужив усіх заходів, щоб їх зміст був зрозумілий не лише полякам, але й громадянам інших національностей. Тому перед початком вистав і під час антрактів артисти театру давали пояснення на російській та українській мовах. Також було видано спеціальне лібрето на російській мові.

1941 – До Бердичева прибув штаб обергрупенфюрера СС і генерала поліції “Росія-Південь” Фрідріха Єккельна (Friedrich Jeckeln). У цей же день його штабна рота в місті розпочала масові розстріли єврейського населення – було страчено 546 осіб.

Через декілька місяців Фрідріх Єккельн стане відомий як один із головних організаторів терору та масового винищення місцевого (переважно єврейського) населення у Прибалтиці. Так, до моменту вступу у Прибалтику в 1944 році радянських військ у ній залишиться лише біля 1,6 % довоєнного єврейства.

1944 – Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 серпня 1944 року за героїзм, мужність і військову майстерність, проявлені в боях з гітлерівськими загарбниками при звільненні Житомирської області гвардії лейтенанту Миколі Павловичу Семаку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Микола Семак здійснив свій подвиг 13 січня того ж 1944 року: він та бійці взводу протитанкових рушниць ціною власного життя зупинили атаку ворожих танків, що здійснювали фланговий удар у розрив між 117-ю гвардійською стрілецькою дивізією та сусідніми з нею дивізіями біля села Кустовецьке, що на Вінниччині.

Похований Микола Семак у Бердичеві, на військовій ділянці міського кладовища по вулиці Пушкіна.

2009 – на вулиці Богунській, 27, розпочалось будівництво молитовного будинку християнської общини “Новий Час”. Земельна ділянка ще у 2006 році була підготовлена до проведення будівельних робіт. Тоді ж її обгородили парканом, на якому розмістили напис-заклик: “Вы только тогда начнете жить по настоящему, когда обратитесь к живому Богу”.