Home Історія Цей день в історії 25 липня

25 липня

2289
0
SHARE

1831 – У Бердичеві в православному Свято-Миколаївському храмі велика єврейська родина купців Рубінштейнів прийняла православ’я. Всього було охрещено 35 членів родини Рубінштейнів, починаючи з діда – купця Рувена Рубінштейна з Житомира.

Портрет Рубінштейна роботи Іллі Репіна (1881).

Родину Рубінштейнів охрестили у декілька етапів протягом листопада 1830 – серпня 1831 року. У тому числі цього дня – 25 липня відбувся обряд хрещення Абрама, сина Григорія і Калерії Рубінштейнів, нареченого Антонієм. Саме під цим іменем світ і знає Антона Рубінштейна (1829-1894) – видатного російського музиканта, композитора, піаніста, диригента, музичного педагога, засновника першої російської консерваторії у Петербурзі.

На той час перехід до православ’я представників інших конфесій був не надто поширеним явищем, тому таке масове вихрешення “іновірців” місцева духовна влада сприйняла  з великим схваленням.

Григорій Рубінштейн був родом із Бердичева, замолоду займався орендою землі в Бессарабській області. Його дружина Калерія Христофорівна (уроджена Левенштейн) — музикант, походила з прусської Сілезії. Після акту хрещення на Рубінштейнів перестали розповсюджуватись закони так званої смуги осілості, і незабаром вони оселились у Москві (1832), де Григорій Романович Рубінштейн відкрив невелику фабрику.


1923 – У Бердичеві відкрилась літографія.

Літографія – техніка гравюри, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам’яній або металевій пластині створюється візерунок за допомогою олії, смальцю або гуміарабіка. Жирні місця не змочуються фарбою і стають тлом. У Бердичеві літографія використовувалась для друку текстів і зображень на папері або іншому матеріалі.


1939 – У селищі Гришківці Бердичівського району в робітничій родині народилась Марія Едуардівна Мончинська.

Марія Едуардівна Мончинська.

Марія Едуардівна все трудове життя присвятила праці в комунальних підприємствах Бердичева – майстром лісництва, агрономом Бердичівської контори благоустрою, майстром ділянки зеленого будівництва Житомирського РСУ зеленого будівництва, а з 1991 року очолювала новостворене мале підприємство “Озеленювач”.

За роки її праці та керівництва благоустроєм Бердичів перетворився на зелене квітуче місто, яке мало значні площі лісових насаджень як на центральних вулицях, так і на околицях.

За вагомий внесок у вирішенні розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою та озелененню міста та враховуючи клопотання відділу житлово-комунального господарства, рішенням виконкому Бердичівської міської ради №227 від 27 березня 2002 року директору комунального підприємства “Озеленювач” Марії Едуардівні Мончинській присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.


Державний казначейський білет СРСР номіналом 1 карбованець зразка 1938 року. Лицьова сторона. Шахтар (гірняк).

1942 – Цей день став останнім днем офіційного обігу радянських грошових знаків в окупованому німецькими військами Бердичеві. З цього дня не обмінені та не здані до обміну радянські банкноти втратили свою вартісну суму та знялися з обігу.

Постанову про заміну грошових знаків радянського зразка на нові банкноти прийняло керівництво Рейхскомісаріату Україна. Так, грошові банкноти номіналом 5 та 10 рублів замінювались на нові купюри номіналом відповідно 5 та 10 карбованців Рейхскомісаріату Україна. Усі інші грошові знаки замінювались у безготівковому вигляді – після того, як громадянин здавав деяку суму, йому видавали квитанцію, яка засвідчувала про відкритий банківський вклад на цю ж суму.

10 карбованців Рейхскомісаріату Україна зразка 1942 року. Лицьова сторона. Селянка.

Емітентом став Центральний емісійний банк Рейхскомісаріату Україна, який 1 липня цього ж року випустив в обіг нові грошові знаки — рейхкарбованці (1 карбованець прирівнювався до 1 рубля, 10 карбованців — до 1 райхсмарки) номіналом в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців (на усіх стоїть дата емісії “10 березня 1942”). Поруч — текст німецькою мовою і орел зі свастикою. На зворотній стороні — написи, продубльовані на німецькій і українській мовах, у тому числі і така: “фальшування грошевих знаків карається тяжкою тюрмою”. Усі банкноти друкували в Берліні на високоякісному папері з водяними знаками.

Після “обміну” в Україні залишилися в обігу: карбованці, радянські грошові знаки номіналом в 1 і 3 рублі, радянська розмінна монета номіналами 10 копійок і вище, окупаційні райхсмарки і монети в 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів, а також 1, 2 та 5 марок. При цьому карбованці були в обігу виключно на території Рейхскомісаріату Україна і ніде більше.


1967 – Наказом Голови ЦК ДТСААФ СРСР у Бердичеві цього дня створено Бердичівський автомотоклуб.

Вже через тиждень сформовано штат і визначено кількість фахівців, яких потрібно готувати для Збройних Сил СРСР – перед школою поставили завдання готувати молодь до військової служби, забезпечити військові частини ідейно загартованим і технічно грамотним поповненням.

За відсутності власних споруд і навчально-матеріальної бази особовий склад автомотоклубу тимчасово розмістився у приміщеннях спортивно-технічного клубу при міському комітеті ДТСААФ. Приміщення під навчальні класи знаходились на вулиці Грецькій (нині вулиця Луппова) у бомбосховищі, без природного освітлення та вентиляції. Бомбосховище поступово перетворювалось у клас лабораторно-практичних занять. Автопарком служив огороджений дротом майданчик розміром 30 на 30 м. На цьому майданчику стояло 7 автомобілів ГАЗ-51 та ГАЗ-63. Для проведення лабораторно-практичних занять з технічного обслуговування автомобілів використовувались списані автомобілі ЗІС-151 та ГАЗ-51.

Начальником автомотоклубу призначили ветерана Великої Вітчизняної війни, полковника запасу Михайла Васильовича Баженова. З 1967 до 1970 року під його керівництвом був розбудований комплекс приміщень та автопарк, які відповідали усім вимогам підготовки молоді до служби у лавах Збройних Сил СРСР.


1973 – Згідно з наказом ВО «Укргазпром» №408 від 25 липня 1973 р. створено підприємство «Укргазенергосервіс» (до 1994 р. – ВРТП «Укргазенергоремонт»), яке розташувалось на околиці Бердичева поряд із Лінійно-виробничим управлінням магістральних газопроводів. Це підприємство створили для вирішення завдань з утримання технологічного обладнання компресорних станцій (КС), магістральних газопроводів та автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС) у робочому стані, проведення реконструкції діючих КС та АГНКС – елементів газотранспортної системи на теренах України.

Фактично свою діяльність нове підприємство розпочало у вересні 1973 року з ремонтів механічної частини ГПА. Через місяць свого становлення у жовтні 1973 року підприємство виконало 12 капітальних і середніх ремонтів газоперекачуючих агрегатів.


1988 – Цього дня відбувся перший заїзд до санаторію-профілакторію “Діброва”, побудованого машинобудівним заводом “Прогрес” для своїх працівників.

Санаторій розмістився у лісовому масиві біля села Кустин Бердичівського району. На момент відкриття тут працювали три лікарі та дев’ять медсестер. В їх розпорядженні найновіша медична апаратура, якої на цей час поки що не було й у міських медичних закладах. Зокрема, вона сприяла усуненню болей неврологічного походження: остеохондрозів, радикулітів, невралгії. Санаторій мав великий вибір лікувальних ванн: хвойних, морських, солевих, перлинних та інших.

Усього санаторій надавав 37 видів лікувально-профілактичних процедур.

Будівництво заводського санаторію-профілакторію “Діброва”, 1987 р.

Олександр Васильович Разумков
(1959-1999).

1994 – Указом Президента України Леоніда Кучми уродженця Бердичева Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) призначено Першим помічником та керівником групи помічників і референтів Президента України.

Перед тим Олександр Разумков доклав неабияких зусиль для перемоги Леоніда Кучми у передвиборному марафоні 1994 року. Та вже через рік праці Першим помічником – у грудні 1995 – Олександр Разумков публічно виказав свою незгоду зі стилем роботи та системою інформування глави держави, які були встановлені в Адміністрації Президента, і за власним бажанням пішов із займаної посади.


2024 – Розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації №449 від 25.07.2024 р. «Про деколонізацію топонімії» «…із метою відродження національної пам’яті українського народу і захисту українського культурного та інформаційного простору, враховуючи пропозиції громадськості, рекомендації Українського інституту національної пам’яті, робочої групи з питань деколонізації топонімії» перейменовано 348 вулиць у 37 громадах Житомирщини. Серед них – і 8 вулиць та провулків нашої Бердичівської громади.

Зокрема, вулицю 8 Березня перейменовано на вулицю Леоніда Козінчука; вулицю Братів Міхеєвих перейменовано на вулицю Артилеристів; вулицю Кучерова перейменовано на вулицю Ігора Прокопюка; вулицю Міліцейську перейменовано на вулицю Володимира Сіткіна; вулицю Піонтковського перейменовано на вулицю Петра Болбочана; провулок I Піонтковського перейменовано на провулок Зої Милашевської; провулок II Піонтковського перейменовано на провулок Віктора Пастуха.

Також цим же розпорядженням передбачено демонтаж наступних пам’ятних знаків у місті Бердичеві: пам’ятник робітникам-іллічівцям, що полягли за батьківщину (вул. Житомирська, 84); пам’ятник воїнам-визволителям (танк Т-34, пл. Привокзальна, 1); пам’ятник перемоги радянського народу у Другій світовій війні (вул. Європейська, 56). Передбачено демонтаж окремих елементів з пам’ятних знаків: робітникам заводу «Прогрес», що загинули в роки Другої світової війни; учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here