24 жовтня

1905 – У Бердичеві цього дня відбулись установчі збори духівництва.

Мета зборів – створення Будівельного комітету по спорудженню у місті нової кам’яної Миколаївської церкви взамін дерев’яної (нині це Свято-Миколаївський собор УПЦ МП).

Головою Будівельного комітету обрали завідувача військової мукомельні ротмістра Івана Петровича Бикова, “товарищем председателя” – священика соборної Успенської церкви Пантелеймона Мелешко, якому доручили вести усі справи по комітету. Казначеєм обрано старосту Миколаївської церкви Володимира Іванова.

Новий кам’яний православний храм з’явиться у листопаді 1908 року та стане архітектурною окрасою Бердичева.

1919 – У Бердичеві в сім’ї робітника народилась Поліна Володимирівна Гельман (1919-2005) – штурман літака, начальник зв’язку авіаційної ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант.

Під час німецько-радянської війни Поліна Гельман до травня 1945 року, як штурман літака ПО-2, здійснила 860 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлений при цьому героїзм та мужність гвардії старшому лейтенанту Поліні Володимирівні Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№8962).

Поліна Гельман стала єдиною жінкою-єврейкою, що була удостоєна цього високого звання.

1920 – У Бердичеві відбулась зустріч представників Червоної Армії і польських військ для уточнення умов перемир’я, яке підписали ворогуючі сторони 12 жовтня у Ризі. Делегацію з боку більшовиків очолював колишній член РВР 12-ї армії Семен Іванович Аралов. До її складу входили начальник штабу Південно-Західного фронту Микола Миколайович Петін та інші.

На зустрічі обговорювалися питання відводу польських військ за кордони, затверджені умовами Ризької угоди та про те, чи армія УНР виконає умови перемир’я та чи залишається вона союзницькою щодо Польщі. Робота комісії просувалася повільно, тому радянська сторона після цієї зустрічі зробила висновок, що польське командування спеціально затягувало переговори для надання можливості армії УНР перегрупуватися. Та все ж справа йшла, і відвід польських військ звершився на початку грудня.

Згодом завідуючий організаційним відділом повітового комітету партії згадував: “Мы тогда переживали большие экономические трудности. Мне стоило больших трудов, чтобы оборудовать гостиницу постельными принадлежностями, натопить ее для представителей белопольской армии”.

1938 – Цього дня у Бердичеві розпочався Жовтневий передсвятковий базар. А в будинку №9 по вул. Шмідта (колишня вулиця Купечівська, що в районі Яток) запрацював магазин дрібного опту, у якому продовольчі товари продавали як за готівку, так і по перерахунку (безготівковому розрахунку). Основними покупцями цього магазину мали стати організації, установи, підприємства, школи, лікарні та дитячі садки.

1990 – У місті Євпаторія (Крим) помер Сікорський Микола Онуфрійович (1920-1990) – уродженець села Чехи (нині село Дубівка Бердичівського району), Герой Радянського Союзу.

Микола Сікорський – червонофлотець, учасник німецько-радянської війни. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений. За високу військову майстерність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року Миколі Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Поховали Героя у місті Євпаторія. У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави (нині тимчасово не діє) представлено стенд, на якому розміщено матеріали про Миколу Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя.

1995 – У відповідності до рішення Бердичівського міського виконавчого комітету площу Радянську перейменовано на площу Соборну. Вірніше, їй повернено історичну первісну назву, оскільки таку назву площа носила ще з XIX століття на честь побудованого тут Успенського собору РПЦ (собор зруйнували у 1936 році).

2000 – Згідно рішення Ради засновників Українському центру економічних і політичних досліджень присвоєно ім’я Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) – уродженця Бердичева, політика, який у 1994-1995 рр. працював керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, а згодом очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень.

Ім’я Олександра Разумкова з 2001 року також носить міський Центр позашкільної освіти (колишній Будинок дитячої творчості).