23 вересня

1867 – Згідно розпорядження київського, подільського і волинського генерал-губернатора і командувача військами Київського військового округу Олександра Павловича Безака у Бердичеві у монастирських будівлях відведено приміщення для притча залишеного не закритим католицького костелу (сам монастир ордену Босих Кармелітів закрили за рік до того).

У конфіскованих приміщеннях розмістили управління повітової поліції та сирітський суд. Будинок друкарні передали міській поліції, флігелі перетворили в конюшні пожежників, а башту – на пожежну вежу. У розпорядженні духовенства залишився лише верхній храм та друга башта. Нижній храм, через який здійснюється доступ до родових склепів, було занедбано. Одна з власниць Бердичева та представниця відомого роду Марія Тишкевич (у дівоцтві Радзивілл) у 1867 році порушила клопотання перед генерал-губернатором щодо вжиття заходів “чтобы родовой склеп не мог служить притоном для злоумышленников”. Як результат, підземелля і склепи засипали землею, а вікна і двері заклали цеглою.

1897 – Бердичівська міська дума прийняла постанову, згідно якої до будинків, що розташовані на перехресті міських вулиць, необхідно було прибити дощечки з їх номерами.

Цікаво, що до цього суцільної нумерації будинків, яка відома нам нині, не існувало. І для вказання точної адреси (адресат для кореспонденції) зазвичай використовували прізвище власника будинку. Наприклад, будинок Зака, будинок Альперіна і т.д.

1917 – У Бердичеві за ініціативи меншовиків розпочалась конференція соціал-демократів Південно-Західного фронту.

У роботі конференції взяли участь 110 делегатів, які представляли 7 тисяч виборців. Обговорювалося питання щодо виборчої платформи до Установчих зборів. Доповідачем був більшовик Григорій Чудновський (учасник захоплення Зимового палацу в Петрограді у жовтні 1917 року).

Під час обговорення питань суперечки між меншовиками й більшовиками загострилися, у результаті чого більшовики залишили зал засідань і відкрили власну конференцію, яка відбулась 23-25 вересня. На ній більшовики підтримали рішення VI з’їзду РСДРП(б) щодо курсу на збройне повстання та обрали Тимчасове бюро військових організацій РСДРП (більшовиків і інтернаціоналістів) на чолі з більшовиком М. Марченком, до якого увійшли також Г. Чудновський та С. Косарєв.

1944 – Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за вміле управління 44-ю гвардійською танковою бригадою та особистий героїзм, проявлений в боях по знищенню бродського угрупування противника в ході Львівсько-Сандомирської операції військ 1-го Українського фронту, гвардії полковнику Гусаковському Йосипу Іраклійовичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка”.

Йосип Гусаковський у січні 1944 року брав участь у звільненні міста Бердичева від німецьких загарбників, у 1984 році постановою бюро міськкому Компартії України і виконкому міської Ради міста Бердичева йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

1993 – Бердичівська меблева фабрика, яка до цього була державним підприємством, змінила форму власності та реорганізована у закрите акціонерне товариство “Бердичівмеблі”.

На цей час бердичівські меблевики освоїли виробництво комплектів меблів для передпокою та офісних, згодом було освоєно серійне виготовлення набору високохудожніх меблів для спальні “Олена”, куточків м’яких меблів для кухні та для відпочинку. На виставці “Меблі-93” у Києві бердичівський набір спальні “Клавдія” був визнаний кращим.