21 липня

1770 – Цього дня помер Радзивілл Удальрик Кшиштоф (Христофор) (білор. Удальрык Крыштап Радзівіл, пол. Udalryk Krzysztof Radziwiłł) – князь, державний діяч Великого Князівства Литовського, поет, перекладач, історик, конюший (1734-1762) і писар великий литовський (з 1762), староста мінський (1739-1746), власник Бердичева та навколишніх земель.

Удальрик Радзивілл народився в містечку Дятлово (нині районний центр Гродненської області, Білорусь) у княжому роді Радзивіллів гербу “Труби”. Отримав освіту в колегіумі отців піарів у Варшаві, офіцерські регалії – у рицарській академії в Легниці. Обирався послом на сейми 1730, 1733, 1736, 1746, 1764, 1767 рр., займав ряд державних посад, з 1747 року – командувач армією Великого князівства Литовського.

По смерті свого батька князя Миколая Радзивілла Удальрик Кшиштоф став власником значних земельних володінь у Польщі та Україні, у т.ч. містечка Бердичів. Сучасники характеризували Удальрика як ексцентричну, талановиту і начитану людину, але зі схильністю до авантюризму. Він неодноразово потрапляв у фінансові труднощі. З цієї причини він покинув родинне гніздо в Дятлово та збудував новий палац у Гришківцях поблизу Бердичева (нині неподалік цього місця знаходиться гришковецька гімназія, палац не зберігся), розпочав будівництво палацу в Бердичеві (будівництво завершив його син Матвій; палац не зберігся, зруйнований на початку 1970-х років).

1944 – Указом Президії Верховної Ради СРСР уродженцю села Хажин Бердичівського району, старшому лейтенанту Володимиру Йосиповичу Мостовому за виявлені мужність і героїзм, проявлені під час Великої Вітчизняної війни, присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

У 1944 році Володимир Мостовий брав участь у боях на Карельському перешийку. Тут 13 червня біля села Раутнайнен вогнем своєї батареї Володимир Йосипович знищив вогневі точки ворога, 15 червня в бою у районі села Сійранмякі, приймаючи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. На наступний день його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила сім контратак ворога.

2011 – У Бердичеві помер Петро Іванович Ляшенко (1917-2011) – учасник німецько-радянської війни, бригадир ливарників на машинобудівному заводі “Прогрес”, Почесний громадянин міста Бердичева.

Петро Ляшенко народився у Бердичеві, з 16-и років – формувальник у ливарному цеху №1, працював тут більш як 40 років, очолюючи бригаду комуністичної праці. На ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року Петру Івановичу Ляшенку присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичів”.

Перебуваючи з 1986 року на заслуженому відпочинку, Петро Ляшенко залишався активістом ветеранського руху – він був членом президії міської ради ветеранів, за активну роботу нагороджений численними ювілейними медалями.

Похований Петро Ляшенко в Бердичеві на міському кладовищі, у секторі почесних поховань.

2019 – цього дня в Україні відбулись позачергові вибори народних депутатів Верховної Ради України, на яких перемогу по виборчому округу №63 (м. Бердичів, Андрушівський, Бердичівський, Попільнянський, Ружинський райони) здобув Богдан Вікторович Кицак – педагог та громадський діяч. За його кандидатуру проголосувало 43,23% виборців (33 936 голосів).

Богдан Кицак став першим за роки Незалежності уродженцем Бердичева, обраним народним депутатом України. До цього часу жоден із обраних за часів незалежності народних депутатів, які представляли Бердичів та округ у Верховній Раді України, не був уродженцем Бердичева. Так, у 1994 році депутатом став Адам Васильович Чикал, уродженець села Кремінна Городоцького району Хмельниччини; у 1998 році – Михайло Петрович Ковалко, уродженець села Лівчиці Городицького району Львівської області; у 2002 році – Павло Іванович Жебрівський, уродженець села Немиринці Ружинського району Житомирщини; у 2006 та 2007 роках виборці голосували по партійним спискам, Бердичівщину формально представляв Павло Жебрівський; у 2012 році – Анжеліка Вікторівна Лабунська, уродженка Києва; у 2014 році – Олександр Васильович Ревега, уродженець села Городківка Крижопільського району Вінницької області.

Олексій Олексійович Хилюк хоча й народився в Бердичеві, але обирався народним депутатом Верховної Ради Української РСР у 1990 році. Саме за його депутатства Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

2023 – у селі Старий Солотвин Гришковецької територіальної громади біля будиночка рибалки, що на острові Кохання, відбулась презентація книги уродженця Старого Солотвина, письменника, голови Національної спілки письменників України, головного редактора «Української літературної газети» Михайла Сидоржевського «Солотвин. З глибини минулого до наших днів».

Задум виник давно, вказав автор, але безпосередньо до його втілення він приступив на початку 2014 року. Використовуючи архівні матеріали, записи старших людей села, публікації у пресі, документальні матеріали й інші доступні джерела, Михайло Олексійович описав історію рідного села від давніх часів до сьогодення.

Але представлена книга – не лише про історію села. Це багато в чому роздуми про життя, про людей, про їх справи, перемоги та невдачі. Книга про втрачені мрії та важкі здобутки українського селянства. Про горе втрати близьких та радість появи нового життя… Гортаючи сторінки цього фоліанту зацікавлений читач дізнається і про долю відомих постатей краю – шляхтичів Тишкевичів, родину поміщиків Чайковських, і про життя звичайних сільських обивателів, відомих лише кільком сотням солотвинцям – Устима Дмитренка, родину Ковалів, сільського історика Івана Рудака.

– Загалом історія України унікальна. І історія нашого села – це цеглинка у величному храмі під назвою «Україна», – впевнений автор.