У 1913 році в Російській імперії пишно відзначили 300-річчя правління царського дому Романових. З цієї нагоди в Бердичеві відбулись ряд святкових заходів, а 21 лютого (у день сходження першого царя з роду Романових – боярина Михайла Федоровича – на престол) на Соборній площі перед Успенським собором відбувся урочистий подячний молебень та парад військ бердичівського гарнізону.
З нагоди 300-річного ювілею влада Бердичева замовила фотоальбом із видами міста. До альбому увійшли фотознімки, зроблені впродовж останнього десятиліття (наприклад, є фотознімки, зроблені не пізніше 1908 року). Сьогодні цей фотоальбом є цінним історичним документом, який дозволяє сучасникам побачити Бердичів таким, яким він був на початку XX століття.
Район Качанівка (житлові забудови, де проживали переважно євреї). З правої сторони видно Успенський собор.
Перед будівлею комерційного училища 21 лютого 1913 року, у день відзначення 300-річчя дому Романових, зібрались керівництво, учні та педагоги училища.
Данилівська вулиця до 2016 року носила назву революціонера та військового діяча Михайла Фрунзе. На фотографії зображено будинок, збудований у 1902 році. З 1912 року тут знаходився клуб офіцерського зібрання. У повоєнний час – дитячий садок “Зірочка” для дітей військовослужбовців (належав Міністерству оборони СРСР). Нині будівля належить приватним структурам.
Данилівська вулиця до 2016 року носила назву революціонера та військового діяча Михайла Фрунзе.
Дерев’яна православна церква Святого Миколая побудована у 1751 році на кошти власниці Бердичева княгині Варвари Радзивілл.
Дерев’яна православна церква Святого Миколая побудована у 1751 році на кошти власниці Бердичева княгині Варвари Радзивілл. Взамін неї у 1908 році збудували кам’яний храм.
Кам’яна православна церква Святого Миколая побудована у 1908 році на місці дерев’яної церкви (1751). У 1996 році храм отримав статус Собору.
Нині на цьому місці знаходяться двоповерхові житлові будинки, зведені у 1950-1960-х рр.
Нині вулиця Європейська. На фотографії видно дзвіницю та фасад римо-католицького костелу Святої Варвари та рейки кінно-залізничної дороги (конки).
Нині вулиця Європейська. На фотографії видно готель “Континенталь” (будинки не збереглися) та куполи церкви Святого Миколая.
Будівля казначейства зведена наприкінці XIX ст., до 2013 року тут знаходився кінотеатр ім. Фрунзе. Після реконструкції будівлю займає спортивна школа ім. В.О. Лонського.
Будинок у стилі пізнього класицизму по вулиці Білопільській (нині вулиця Європейська) спорудили наприкінці XVIII століття власники Бердичева князі Радзивілли як родовий палац. Але у середині XIX ст. не спроможні господарювати нащадки колишніх магнатів передали споруду єврейському кагалу, який розмістив тут лікарню. На початку 1970-х років будівлю розібрали, на її місці звели будівлю Бердичівської міської ради та виконкому. Парк перед палацом перетворили на Жовтневу (нині Центральну) площу.
Богадільня (благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей) діяла при єврейській лікарні (знаходилась поруч). У радянський період та за незалежної України тут знаходився підрозділ санітарно-епідеміологічної служби.
На Соборній площі (в радянський період – площа Радянська) перед Успенським собором 21 лютого 1913 року, у день відзначення 300-річчя Дому Романових, відбувся урочистий молебень та парад військ бердичівського гарнізону.
На Соборній площі (в радянський період – площа Радянська) перед Успенським собором 21 лютого 1913 року, у день відзначення 300-річчя правлячого Дому Романових, відбувся урочистий молебень та парад військ бердичівського гарнізону.
На Соборній площі (в радянський період – площа Радянська) перед Успенським собором 21 лютого 1913 року, у день відзначення 300-річчя Дому Романових, відбувся урочистий молебень та парад військ бердичівського гарнізону.
Дерев’яний міст через річку Гнилоп’ять з’єднував вулицю Муромську (нині 30-річчя Перемоги) з лівим берегом. У середині 1960-х років взамін дерев’яного мосту збудували залізобетонний міст.
Кам’яна православна Свято-Троїцька церква споруджена у 1836 році. На фотографії зображено парад міської пожежної команди на Сінній площі. Нині на місці Сінної площі знаходиться будівля приватної структури, більш відома як кінотеатр “Дружба”.
Сінна площа (нині не існує) знаходилась на Загребеллі поряд із Свято-Троїцькою церквою та обмежувалась вулицями Чуднівською та Райгородоцькою. Саме на Сінній площі відбувались багатолюдні ярмарки, які так прославили Бердичів у XVIII-XIX ст. Нині на місці Сінної площі знаходиться будівля приватної структури, більш відома як кінотеатр “Дружба”.
Сінна площа (нині не існує) знаходилась на Загребеллі поряд із Свято-Троїцькою церквою та обмежувалась вулицями Чуднівською та Райгородоцькою. Саме на Сінній площі відбувались багатолюдні ярмарки, які так прославили Бердичів у XVIII-XIX ст. Нині на місці Сінної площі знаходиться будівля приватної структури, більш відома як кінотеатр “Дружба”.
У січні 1924 року вулицю Житомирську перейменували на вулицю імені Леніна. Первісну назву їй повернули у 2013 році.
Хоральна синагога збудована у 1850 році. Відігравала значну роль у житті міської общини, була однією з перших у Російській імперії хоральних синагог. У 1930 році синагогу закрили, у ній утворили клуб безбожників, який діяв до початку німецько-радянської війни. У повоєнний час синагога відновила свою діяльність, але з 1964 року тут розмістилась рукавична фабрика, що діє й нині.
Махнівська вулиця отримала свою назву від топографічного топоніму – містечка Махнівка Київської губернії (нині село у Вінницької області), в напрямку якого веде вулиця. У 1919 році вулиця змінила свою назву на вулицю імені Якова Свердлова (1885-1919) – російського політичного та партійного діяча, більшовика. У 2013 році отримала нову назву – Вінницька.
Вулиця Махнівська (нині вулиця Вінницька). На фотографії зображено будинки, на перших поверхах яких знаходились численні контори та магазини. Останній із цих будинків з огляду на аварійний стан був знесений у 1996 році.
Вулиця Махнівська (нині вулиця Вінницька). На фотографії зображено будинок, збудований для гімназії (1912), до 1917 року тут перебувала чоловіча гімназія Шварцмана. У радянський повоєнний період будівлю займала середня школа №9, яку закрили у 1996 році. Сам будинок з огляду на аварійний стан знесли у 1997 році.
Махнівська вулиця отримала свою назву від топографічного топоніму – містечка Махнівка Київської губернії (нині селище Вінницької області), у напрямку якого веде вулиця. У 1919 році вулиця змінила свою назву на вулицю імені Якова Свердлова (1885-1919) – російського політичного та партійного діяча, більшовика. У 2013 році отримала нову назву – Вінницька.
Двоповерховий будинок, спеціально побудований для розміщення тут поштово-телеграфної контори. На початку липня 1941 року під час відступу радянські сапери підірвали телефонну станцію, чим пошкодили будинок. Будинок відбудували у повоєнний час та передали під житловий фонд, згодом з’явився третій поверх. Нині перший поверх займають кафе та магазини.
Будинок Червоного Хреста по вулиці Махнівській (нині вулиця Вінницька) зведений у 1904 році. З 1944 року тут знаходилась контора зв’язку. У 1964 році до будинку добудували новий корпус, в якому розмістили автоматичну телефонну станцію. Нині будівля належить ПАТ “Укртелеком”.
Будинок Міської думи спорудили у 1902 році, нині тут знаходиться Будинок позашкільної освіти ім. О.В. Разумкова.
Вулиця Прорізна з’єднувала вулиці Махнівську та Білопільську. Нині це початок вулиці Шевченка.
Пам’ятник встановили з нагоди відзначення 50-річчя з часу скасування кріпосного права в Росії у сквері біля будинку Міської думи (нині це будинок Центру позашкільної освіти ім. О.В. Разумкова) встановлено пам’ятник-погруддя імператору Олександру II. На постаменті нанесли присвятний напис: “Царю освободителю государю императору Александру II въ память крестьянской реформы, 1861-1911”. Пам’ятник простояв до 1917 року.
У 1911 році з нагоди 50-річчя з часу скасування кріпосного права у сквері біля будинку Міської Думи (нині це будинок Центру позашкільної освіти ім. О.В. Разумкова) встановили пам’ятник-погруддя “Государю Императору Александру ІІ” (знесений у 1917 році).
Район Качанівка (житлові забудови, де проживали переважно євреї).
Насправді це помилка – на фото вулиця, що веде до міського ринку (у результаті перепланування в 1950-х роках вулиця зникла, самі будинки знищили ще в 1944 році під час звільнення Бердичева від загарбників).
Державна пожежна команда у Бердичеві створена у 1872 році (до цього діяла пожежна команда, фінансована власниками міста). Розміщувались пожежники у будівлі по вулиці Мостовій, поряд із Соборною площею.
Вулиця Мала Юридика у 1926 році змінила свою назву на вулицю імені Фелікса Дзержинського. Нині це вулиця Героїв України.
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
Цікавий нарис. Дякую упоряднику. Цікаво де донині збереглися примірники того фотоальбому, можливо в Музеї історії Бердичева? Зазначу, що мабуть, дата створення допису: “06.06.1913” – описка, вірогідно то був 2013-й.
Дякую за відгук. Де нині цей примірник альбому мені невідомо. А дата допису “06.06.1913” – не описка, а особливості роботи сайту.