Home Історія Цей день в історії 19 серпня

19 серпня

2006
0
SHARE

1919 – У селі Скраглівка нині Бердичівського району народився Борисюк Микола Кіндратович (1919-2014) – учасник німецько-радянської війни, педагог.

borysiuk_01
Микола Борисюк на заняттях у школі №17, 1978 р.

Микола Борисюк із 1971 по 1981 рік працював директором середньої школи №17, став відмінником народної освіти України, нагороджений багатьма освітянськими відзнаками, його портрет двічі поміщався на міській Дошці Пошани. Також Микола Кіндратович неодноразово обирався депутатом Бердичівської міської ради.

У червні 2009 року Миколі Кіндратовичу Борисюку за багаторічну освітянську роботу, активну участь у громадському житті міста Бердичева було присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.


1919 – Війська Першого корпусу Української Галицької армії разом із Запорізькою групою під загальним командуванням генерала М. Тарнавського опівдні зайняли Бердичів, яким до цього часу володіли більшовицькі війська. У боях за Бердичів бійцями УГА здобуто два бронепоїзди, 11 гармат, 50 кулеметів та значну кількість продовольства та амуніції.

Підрозділ 6-ї Равської бригади УГА у селі Вовчинець, серпень 1919 року.

Зі спогадів вояка УГА:

“19 серпня 1919 року наступали ми з Райгородка на Бердичів. З другої сторони наступала на Бердичів енергійно 6-а бригада і заняла двірець. В Бердичеві зустрів нас легкий опір, правдоподібно місцевих большевиків. Однак по короткій скорострільній серії в місто утихло, а ми перемарширували місто з піснею. На станції застали ми вже саперів 6 бригади, що нищили тор перед нападом большевицьких броневиків з Житомира. На станції запаслися ми в довгі скринки австрійської амуніції до скорострілів.

Відтак машерували ми знову майже без боїв та вступили в села Київської губернії, а там повіяв зовсім інший дух. Люди нас витали як рідних, приймали хлібом і сіллю. Так приміром у Никонівці дали громадяни на наше привітання виставу “Сватання в Гончарівці”. В інших селах витали нас усюди радісно, вітали богослуження на наш успіх…”


shepeliuk_01
Микола Шепелюк і Микола Гордієнко ознайомлюють з експозиціями музею делегацію Тарнувського воєводства Польської Народної Республіки на чолі з першим секретарем воєводського комітету ПОРП Владиславом Плевняком, листопад 1988 р.

1919 – У селі Сазонівка нині Оржицького району Полтавської області народився Шепелюк Микола Юхимович (1919-2007) – педагог та краєзнавець.

Микола Шепелюк із 1952 року проживав на Бердичівщині, працював у школах району – викладав українську літературу та мову. З початку 1980-х років, вже фактично перебуваючи на пенсії, присвятив себе створенню музею історії села Терехове та англійського письменника, уродженця Терехового, Джозефа Конрада. Ним зібрана низка матеріалів, створено експозиції нового музею, який відкрив свої двері 5 грудня 1987 року. Микола Шепелюк став першим директором цього музейного закладу, доклав багато зусиль для налагодження зв’язків із вченими-конрадознавцями Росії, Польщі, Великої Британії, США, Франції.

Діяльність музею високо оцінена як в Україні, так і за кордоном – у 1993 році музейному закладу присвоєно звання “Народний”, а Микола Шепелюк отримав звання “Заслужений працівник культури і мистецтв” Республіки Польщі.

Помер Микола Юхимович Шепелюк 3 березня 2007 року, похований у селі Завітне Вільшанського району Кіровоградської області.


budynok_pleve
Міська дитяча поліклініка, 2011 р.

1926 – У Бердичеві відкрито акушерсько-гінекологічну лікарню.

Лікарня розмістилась у двоповерховому будинку по вулиці Фрунзе (нині вулиця Данилівська), більш відомому бердичівлянам як будинок графині Плеве.

З 1981 року та по кінець 2018 року в цьому будинку знаходилась дитяча поліклініка.


nova_doba_2_1941
“Нова доба”, №2 від 24.08.1941 р.

1941 – В окупованому німецькими військами Бердичеві вийшов перший номер газети “Нова Доба” – органу німецької окупаційної влади (видавництво ім. Б. Хмельницького по вул. Білопільська, 35). Тираж газети становив 11 тисяч екземплярів, періодичність виходу — три рази на тиждень, окрім цього додаток один раз на тиждень, вартість газети на початку становить 30 копійок.

Редактором нової газети став В.Т. Семенюк, який у довоєнний час вчителював в одній із шкіл Бердичева та навчався у Житомирському педінституті. Певний час він був також особистим секретарем депутата Верховної Ради СРСР.

До редакції “Нової Доби” увійшли і колишні працівники міськрайонної газети “Радянський шлях” – коректори Євген Мартинович Ярмолюк, Іван Ярмолюк та інші. Навколо бердичівської газети утворилась група національно свідомої інтелігенції. У першому номері газети поміж іншого надруковано розпорядження голови Житомирського обласного Управління Яценюка про те, що “хати й установи прикрашувати жовто-блакитними прапорами. (Вгорі має бути жовтий, внизу – блакитний кольори)”.


1944 – Через півроку з дня звільнення Бердичева від німецьких загарбників на Загребеллі відновила роботу православна Свято-Троїцька церква (храм діяв і в період окупації, але напередодні звільнення міста його закрили).

Храм влада передала релігійній громаді. Ще через рік – 5 серпня 1945 року – на пам’ять ікони Божої Матері Почаївської у Свято-Троїцькій церкві відслужили першу Божественну Літургію. З цього часу храм став відкритим для богослужінь.


pryputnyckiy_01
У кардіологічному відділенні (зліва на право): старша медична сестра кардіологічного відділення С.В. Михнюк, завідуюча відділенням Л.І. Яроцька, голова правління “Лікарняна каса міста Бердичева” В.І. Припутницький, хвора Т.О. Зелінська. Фото Віктора Коржука, 2002 р.

2004 – Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну працю в органах здоров’я, розвиток хірургічної служби міста, високий професіоналізм колишньому лікарю-хірургу Центральної міської лікарні, голові правління “Лікарняна каса міста Бердичева” Припутницькому Василю Івановичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Василь Іванович очолив хірургічну службу Бердичівської лікарні у 1974 році, з 1990 по 1997 рік керував відділенням гнійної хірургії. Загалом 31 рік працював Василь Припутницький у центральній міській лікарні, провів тут більш як 20 тисяч операцій.


2006 – Вперше у місті Бердичівська громадська молодіжна організація “Фенікс” при підтримці Всеукраїнської спілки “Берегиня України” та Бердичівського міськвиконкому провела гру-випробування “Ключі від міста”.

За допомогою різних ігрових життєвих ситуацій учасники гри повинні були проявити вміння орієнтуватись у екстремальних ситуаціях та продемонструвати знання з історії рідного міста. Переможцем першої гри-випробування стала молодіжна команда машинобудівного заводу “Прогрес”. Вона отримала символічний “Ключ від міста”, який зберігала до наступної гри, що відбулась через рік.


2022 – У Гришковецькій громаді цього дня відбулась презентація книги «Гришковецька об’єднана територіальна громада: історичний, соціальний та культурно-освітній портрет», автором-упорядником якої став Михайло Пасічник – письменник, заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин Бердичівського району.

Гришковецька громада ще молода (створена у 2018 році), але багата історією сіл, які входять до неї, та людьми, життя і діяльність яких заслуговують, щоб їх пам’ятали. І нова книга покликана розповісти про це.

Видання не авторизоване, бо створене Михайлом Павловичем Пасічником при допомозі освітян і працівників культури, а матеріали для нього бралися з архівів, ресурсів Інтернету, «Історії міст і сіл України» (1973), розповідей старожилів, тощо.

Книга не претендує на вичерпну характеристику Гришковецької громади і в той же час є насамперед спробою візуалізації створеної не так давно цієї адміністративної одиниці. Книга, вказує автор-упорядник, має виключно презентаційне значення.

З нагоди Дня Гришковецької громади заклади освіти та кожна бібліотека отримали по кілька примірників цього літопису своєї малої батьківщини.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here