1851. Дополнительные ревизские сказки 9 переписи

Перед вами черговий унікальний архівний документ – “Дополнительные ревизские сказки 9 переписи” купців, міщан євреїв міста Бердичева Київської губернії станом на 1851 рік.

Ревізькі казки – документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII – першій половині XIX ст., що проводились із метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім’я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім’ї.

Представлений документ доволі об’ємний – він містить 236 сторінок, на яких окремо перераховані купці, міщани єврейського товариства міста Бердичева обох статей.

Аналіз документу відкриває нам чимало цікавих сторінок із історії нашого міста. Наприклад, згідно 9-го перепису (ревізії) на 1851 рік у Бердичеві проживали та займались купецькою справою не лише чоловіки (що на той час було звичною практикою), але й жінки. Більш того, окремі представники і представниці бердичівського купецтва намагались ухилитись від ревізії (перепису), аби не сплачувати податки державі (наприклад, під час ревізії вказати про свою приналежність не до купецтва, а до міщан). Такі факти виявлялись представниками міського управління за результатами аналізу попередніх ревізій. Вони направляли відповідні звернення до міської поліції з метою встановлення факту приналежності особи до купецтва. Проводилось розслідування, у разі виявлення ухиляння особу, яка приховала факт належності до купецтва, очікував штраф у доволі значних розмірах. Наприклад, згідно одного з рапортів виявили таких 18 осіб чоловічої та 7 осіб жіночої статі, загальна сума штрафу склала 5 рублів 40 копійок сріблом. Ці кошти міська влада внесла до казначейства (відповідні довідки є у справі).

З метою отримання правдивих свідчень від підозрюваних осіб, влада діяла різними шляхами. Одним із них, наприклад, було прийняття присяги – так званого Духовного умовляння (рос. Духовное увещевание). Ця присяга друкувалась на окремому листі типографським способом та містила текст двома мовами – російською та їдиш (у російській транскрипції). Розпочиналась присяга словами: “Мы, Бесдинъ, объявляем тебя, что святые наши законоположители повелевают нам, сынам Израиля: соблюдать Государственные законы того края, где имеем жительство, наравне с законами нашего учения…”. Тут Бесдинъ (древнє-єврейське, власне Бет-Дин, буквально означає “будинок суду”) — єврейський релігійний трибунал, зокрема усякий суд, що складається з рабинів, які збираються для розгляду та вирішення питань релігійних та обрядових.

Разом із Духовним умовлянням оформлявся також Присяжний лист, на якому ті, хто давав присягу, ставили власною рукою підписи.

Написані від руки, ревізькі казки доволі важко читати. Але при великому бажанні та відповідних навичках все ж вдається розпізнати прізвища членів бердичівського Єврейського товариства, які проживали у місті на той час.

Завантажити документ одним файлом (формат PDF, розмір 125 Мб)

Анатолій Горобчук.