Home Історія Цей день в історії 18 березня

18 березня

1900
1
SHARE

1787 – У підбердичівському палаці князів Радзивіллів, який знаходиться у Гришківцях (палац знаходився на місці, де нині перехрещуються вулиці Добровольчих батальйонів із вулицею Найдіна), вдруге побував польський король Станіслав II Август Понятовський.

Це відбулось під час подорожі короля Україною, коли він їхав на зустріч із імператрицею Катериною Великою до міста Канів.

Сама будівля палацу до сьогодні не збереглась.


1932 – У Києві в сім’ї професора-економіста народився Фрідріх Наумович Горенштейн (1932-2002) – російський письменник-сценарист, що тривалий час проживав у Бердичеві.

Фрідріх Наумович Горенштейн
(1932-2002).

Фрідріх Горенштейн закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві, написав сімнадцять кіносценаріїв, п’ять із яких були екранізовані. Серед них –  “Солярис” (режисер А. Тарковський) та “Раба любви” (режисер М. Михалков). У п’єсі Горенштейна “Бердичів” показано життя одного бердичівського двору з 1945-го по 1975-й рік, вона увібрала в себе особливу мову – російську мову радянських євреїв, вихідців із невеликих містечок. Ця п’єса нині з успіхом йде на сцені театру ім. В. Маяковського в Москві.

Із 1980 року Фрідріх Горенштейн проживав у Берліні (Німеччина). Помер 2 березня 2002 року, похований на найстарішому єврейському кладовищі Weissensee.


Віктор Дмитрович Коржук
(1945-2004).

1945 – У селі Райгородок Бердичівського району народився Віктор Дмитрович Коржук (1945-2004) – фотожурналіст, завідувач відділом газети “Земля Бердичівська” (до листопада 1992 року – “Радянський шлях”), член Національної спілки журналістів України, Заслужений журналіст України.

У редакції газети Віктор Коржук працював із 1970 року. Опублікував понад 20 тисяч фоторобіт у різних виданнях масової інформації. Він став автором збірок художніх оповідань із життя Бердичева 1960-1980-х років “Рассказы по-Бердичевски” та “Рассказы по-Бердичевски-2”.

Помер Віктор Коржук 14 серпня 2004 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.


1962 – Цього дня в радянській країні відбулись вибори депутатів до Верховної Ради СРСР шостого скликання. Депутати засідали з 1962 по 1966 рр.

Марія Степанівна Гуменюк (1914-1995)

По Бердичівському виборчому округу №453 депутатом Верховної Ради обрано Марію Степанівну Гуменюк – доярку, колгоспницю колгоспу ім. Сталіна селища Гришківці Бердичівського району.

Марія Гуменюк (1914-1995) народилась у селі Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці) Бердичівського району в родині селянина. Українка, безпартійна. З десяти років працювала на плантаціях цукрового буряка. З 1929 року перейшла в ланку, згодом стала свинаркою, телятницею.

1950 року перейшла працювати на молочнотоварну ферму колгоспу ім. Сталіна смт. Гришківці. 1955 року надоїла від кожної закріпленої корови в середньому по чотири з половиною тисячі літрів молока, а через два роки середньорічний надій молока від кожної корови довела до 6000 літрів. У лютому 1958 року їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Неодноразовий учасник і призер Всесоюзної сільськогосподарської виставки, одержала декілька золотих і срібних медалей.


1998 – У Бердичеві помер Айвазов Григорій Калустович (1904-1998) – військовослужбовець, учасник німецько-радянської війни.

Айвазов Григорій Калустович
(1904-1998).

Григорій Айвазов народився у місті Армавір Азовсько-Чорноморського краю (нині Краснодарський край, Росія) у багатодітній вірменській родині. У лавах Червоної Армії з 1926 року, проходив службу у 5-й кавалерійській дивізії ім. Блінова, пройшов керівні ланки від помічника командира взводу до начальника штабу кавалерійського полку. У 1942-1945 рр. проходить військову службу інструктором при командирі 7-ї кавалерійської дивізії у Монгольській Народній Революційній Армії.

По закінченні німецько-радянської війни Григорій Айвазов пройшов перепідготовку, обіймав посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії (правонаступниці 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка звільняла Бердичів від загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр.). Також Григорій Калустович обирався депутатом Бердичівської міської ради (1953).

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №532 від 22.09.1994 р. за велику роботу по патріотичному вихованню молоді та соціальному захисту людей похилого віку Айвазову Григорію Калустовичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Айвазов Григорій Калустович похований у місті Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.


На відкритті пересувної виставки виступає голова міської спілки поляків Лариса Вермінська.

2012 – У виставковій залі Музею історії міста Бердичева відбулось відкриття пересувної виставки польського фотохудожника Чеслава Чаплинського (Czesław Czapliński) під назвою “Слідами Шопена у Варшаві і в Мазовії”.

Відомий польський фотохудожник створив серію фотографій у 2010 році з нагоди відзначення 200-ї річниці з дня народження Фридерика Шопена (Fryderyk Franciszek Chopin, 1810-1849) – найвидатнішого польського композитора та піаніста. На фотополотнах, виконаних в єдиній стилістиці, зображені місця, так чи інакше пов’язані з життям та творчістю композитора.

Існує цікава версія, яка завдяки газетній публікації набула неабиякого поширення на початку XXI століття: у 1820-х роках майбутній великий польський композитор Фридерік Шопен деякий час проживав у Бердичеві в палаці при дворі Антоні Радзивілла. Тут він нібито навчався грі на струнних інструментах у свого першого вчителя – чеха Войцеха (Адальберта) Живного і керував реставрацією органу, який знаходився в костелі Святої Варвари. Але версія ця помилкова: у ті роки Шопен навчався у Варшаві, а палац Антоні Радзивілла, де він гостював, був та існує понині в районі міста Познань (Польща, Pałac myśliwski książąt Radziwiłłów w Antoninie). Та й Антоні Радзивілл належав до іншої гілки роду Радзивіллів і ніякого відношення до Бердичева не мав.


2016 – Цього дня вийшов перший номер газети “Наш Бердичів”. Головний редактор газети Аліна Новікова, засновник видання – Костенко О.Ю. З моменту своєї появи газета розповсюджувалась безкоштовно у торговельних точках міста.

Але хоча видавці позиціонували видання як безкоштовний міськрайонний тижневик, періодичність виходу не відповідала заявленій – за два наступних роки вийшло 38 номерів газети, після чого вона припинила існування.

1 COMMENT

  1. Мы с Виктором Коржуком длительное время работали в инструментальном цеху завода “Комсомолец”, были в дружеских отношениях. После увольнения с завода я работал в небольшой фирме, контора которой была расположена нв улице Карастояновой. Возвращаясь домой с работы в редакции, Виктор случайно увидел меня в окне конторы, и заглянул ко мне. С тех пор он нередко захаживал ко мне на чашку кофе, мы вспоминали наш завод, общих знакомых, делились планами на будущее. Беседы с Виктором доставляли мне огромное удовольствие, он обладал блестящим чувством юмора. Однажды он поведал мне историю, которую, он по его словам, не мог тогда напечатать. “Может, лет через двадцать” – шутил он. Когда прошло много лет после его ухода в мир иной, я взял на себя смелость описать эту историю. https://berdichev.forum2x2.ru/t918-topic

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here