18 листопада

1917 – У приміщенні міського театру по вулиці Білопільській (нині це приміщення займає «Музично-драматичний театр на Європейській») розпочав свою роботу надзвичайний з’їзд Південно-Західного фронту.

На з’їзд прибуло близько 700 делегатів. Окрім 267-ми більшовиків у з’їзді взяли участь також 213 есерів, 47 меншовиків, 73 члени дрібнобуржуазних та націоналістичних партій (за радянською термінологією).

Жодна з представлених на з’їзді партій не мала абсолютної більшості. Це і зумовило гостру, багатоденну політичну боротьбу на з’їзді. Погано освітлений, холодний зал театру був переповнений. Майже всі палять солдатську махорку. Але в гарячих дебатах цих незручностей ніхто не помічав. Виступали по багато разів – регламент практично відсутній. Промови одних зустрічають схвальними, інших – обуреними вигуками. Одним із питань, які обговорювались на з’їзді, стало питання про вихід країни з війни і підписання акту про мир.

1917 – У селі Салтиков (нині місто Губкін Білгородської області, РФ) в родині селянина народився Найдін Григорій Миколайович (1917-1977) – учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Григорій Найдін брав участь у німецько-радянській війні з червня 1941 року. Будучи командиром танку БТ-7 9-го танкового полку 5-ї танкової дивізії сержант Григорій Найдін у бою 25 червня 1941 року біля селища Рудишкес (Литва) відкрив вогонь по колоні танків ворога, знищив і пошкодив 12 танків та 10 гармат. За цей подвиг у червні 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З 1966 року гвардії полковник Григорій Найдін – у запасі. Проживав у Бердичеві, працював секретарем партійної організації райоб’єднання “Сільгосптехніка”.

Помер Григорій Миколайович Найдін 10 грудня 1977 року. Похований у північно-західній частині загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

1918 – У ніч з 16 на 17 листопада в Білій Церкві, що на Київщині, військами на чолі з Директорією піднято збройне повстання проти влади гетьмана України Павла Скоропадського.

Вже 18 листопада на бік Директорії перейшов і Окремий Чорноморський кіш під командуванням військового старшини Василя Пелещука (капітана російської армії). Окремий Чорноморський кіш на цей час дислокувався в Бердичеві на Лисій горі.

1925 – Цього дня газета “Радянський шлях” на своїх сторінках повідомила про те, що Одеська кінофабрика розпочала у Бердичеві зйомки кінофільму під назвою “1920-1921 роки”. Режисер фільму Аксель Францевич Лундін, автор сценарію – Григорій Іванович Дробін.

У зйомках фільму взяли участь військовослужбовці 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії, що дислокувалась у Бердичеві. Коли завершились зйомки, коли і під якою остаточною назвою вийшов фільм, встановити, на жаль, не вдалось – у 1925-1926 рр. Аксель Лундін створив на Одеській кінофабриці декілька фільмів під назвами “Людина з лісу”, “Пригоди полтинника”, “П.К.П. / Пілсудський купив Петлюру” та “Марійка”.

Припускаємо, що це був фільм “П.К.П. / Пілсудський купив Петлюру”. Сюжет фільму: початок 1920-х років. Симон Петлюра віддає Україну Пілсудському. Це дає привід українським селянам розшифрувати на свій лад абревіатуру державної залізниці “Polska Koleja Paristwowa” – ПКП, як “Пілсудський купив Петлюру”. На українській землі розпочинається грабіж, до Польщі йдуть ешелони з українським хлібом, цукром, крамом. Проти поляків виступає кіннота Котовського. Ворожі війська розбито, Петлюра біжить до Польщі…

1987 – Єпископ Житомирський та Овруцький Іоан (Іван Боднарчук) призначив настоятелем Миколаївської церкви і благочинним Бердичівської округи протоієрея отця Григорія (Григорія Боднарчука).

На новій посаді отець Григорій спрямував свою діяльність на відродження богослужінь, які фактично припинились за часів радянської влади, – за його ініціативи служба у Свято-Миколаївській церкві стала проводитись щоденно. Також о. Григорій організував професійний церковний хор.

За роки діяльності священика Свято-Миколаївський храм прикрасився новими розписами, розписується і центральний вівтар. Територія навколо храму облагородилась та була обгороджена.