У лютому 1768 року в містечку Бар на Поділлі польська шляхта створила союз, або конфедерацію, спрямовану на оборону своїх прав і католицизму. Це спонукало українське населення підняти повстання проти Польщі, відоме під назвою “Гайдамаччина” або “Коліївщина”. Події того часу торкнулись і нашого краю: Бердичів опинились у зоні військових дій загонів військ Барської конфедерації. Після придушення повстання гайдамаків польська шляхта збройно виступила проти польського короля Станіслава Понятовського, ставленика і союзника царської Росії. Одним із керівників конфедератів був Казимир Пуласький, який стояв на чолі збройних загонів. Конфедерати жорстоко розправлялися із українським населенням, яке співчувало гайдамакам.
18 травня 1768 року стало пам’ятним для Бердичева, коли 700 барських конфедератів під проводом Казимира Пуласького, що зазнали поразки в черговому бою з російськими військами, втекли до Бердичева та сховались у фортеці, яка стала їх опорним пунктом. Цього дня до Бердичева з метою знищити конфедератів підійшло восьмитисячне російське військо на чолі з генерал-майором Петром Микитовичем Кречетніковим. Петро Кречетніков наказав встановити гарматні батареї і розпочати безперервний обстріл кляштору.
Сьогодні можна лише уявити могутність стін бердичівської фортеці, оскільки облога її тривала майже три тижні, а захисників було всього півтори тисячі проти восьми тисяч росіян. За час облоги монастиря по ньому було випущено 711 гранат, 84 запалювальних бомби, 1569 залізних ядер. Облога тривала понад місяць і врешті-решт конфедерати вимушені були здатися. Обстріл гарматами завдав значної шкоди фортеці (як згадка про це у стіні наземного костелу збереглися чотири невеличких чавунних ядра та одне велике кам’яне; на одному з чавунних ядер, яке знаходиться у найвищій точці, ліворуч від ікони, на поверхні було виявлено літеру «Д»). Російські війська захопили 48 гармат і монастирську скарбницю.
Можливо, ми б і не усвідомлювали масштаби облоги та гарматного обстрілу, якби до наших днів не дійшла гравюра видатного маляра і гравера того часу Теодора Раковецького, який працював у типографії бердичівського кармелітського монастиря, та, вірогідно, був свідком тих подій. Нижче представлена його гравюра під назвою “Облога Бердичева”, на якій досить досконало, як для того часу, показане розташування російських військ та гарматних батарей навколо фортеці. Художник, вірогідно, стояв зі сторони Житомирського шляху, на пагорбі, де нині знаходиться центральна міська лікарня (перехрестя вулиць Житомирської та Здоров’я).
Далі надамо вам можливість самим споглядати на цю епічну картину облоги фортеці – твердині віри та духу, над якою парить ікона Матері Божої Бердичівської.