Home Історія Цей день в історії 17 вересня

17 вересня

2008
0
SHARE

1804 – У селі Гальчинець Житомирського повіту (тепер село Гальчин Гришковецької громади Бердичівського району) в давній українській (спольщеній) родині народився Міхал (Михайло) Станіславович Чайковський (1804-1886) – польський письменник, політичний діяч.

Міхал Чайковський – представник так званої “української школи” в польській літературі XIX століття. Брав участь у польському повстанні 1830-1831 рр., згодом в еміграції (Париж і Константинополь). Перебуваючи в Туреччині, у 1850 році перейшов на османську службу та прийняв іслам як Садик-паша. Під час Кримської війни організував козацькі сотні на османському боці. Міхал Чайковський заснував у Туреччині декілька міст. Серед них – місто Січ під Бургасом, яку сміливо можна вважати останньою січчю справжнього козацтва.

1873 року повернувся до Російської імперії і прийняв православ’я, оселився у селі Борки Чернігівської губернії. Чайковський — автор популярних повістей з історії Козаччини, перекладених різними мовами: “Powiésci Kozackie” (1837), “Wernyhora” (1838), “Kirdżali” (1839), “Koszowata” (1841), “Owruczanin” (1841) та ін.

Помер Міхал Чайковський 4 січня 1886 року. Похований у селі Пархимів Козелецького повіту (нині село в Остерській міській громаді Чернігівського району Чернігівської області).


Олександр Павлович Безак
(1801-1869).

1866 – Згідно розпорядження Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора і командувача військами Київського військового округу Олександра Павловича Безака у Бердичеві закрито монастир ордену Босих Кармелітів. Приміщення монастиря, земельні володіння та промислові підприємства, що належали монастирю, конфіскували. У доповіді міністру внутрішніх справ Олександр Безак вказав: “Особый вред этого монастыря в политическом отношении доказывается следующими сведениями: в 1861 г. в нем были совершены 3 раза политические манифестации”. Також Олександр Безак заборонив друк бердичівських календарів на польській мові.

У конфіскованих приміщеннях згодом розмістили управління повітової поліції та сирітський суд. Будинок друкарні передали міській поліції, флігелі перетворили в конюшні пожежників, а башту – на пожежну вежу. У розпорядженні духовенства залишився лише верхній храм та друга башта. Нижній храм, через який здійснюється доступ до родових склепів, було занедбано. Одна з власниць Бердичева та представниця відомого роду Марія Тишкевич (у дівоцтві Радзивілл) у 1867 році порушила клопотання перед генерал-губернатором щодо вжиття заходів “чтобы родовой склеп не мог служить притоном для злоумышленников”. Як результат, підземелля і склепи засипали землею, а вікна і двері заклали цеглою.


1906 – Цього дня в Бердичеві відкрилась нова фінансова установа – “Бердичівське позиково-ощадне товариство” (рос. “Бердичевское ссудо-сберегательное товарищество”). Мета нової установи – надання звичайному люду дешевих кредитів на пільгових умовах.

Рекламне оголошення про Товариство в місцевому тижневику “Утренняя Заря”.

Контора установи розмістилась у будинку Боярського на площі Соборній.

Товариство приймало вклади для зберігання розпочинаючи від 10 копійок до 1000 рублів від кожного члена, виплачуючи при цьому відсотки по вкладам у розмірі від 5,5 % до 6,5 % у залежності від терміну зберігання. Позики видавались на термін не більше одного року в розмірі до 150 рублів під 12% річних.

За наступних три місяці свого існування Товариство видало кредитів на суму 5583 рублів, заявок же надійшло на суму 16,490 рублів, яких у Товариства з огляду на неможливість на цей час кредитуватись у державному банку, не було. То ж правління Товариства звернулось до заможних жителів Бердичева з проханням надати йому підтримку шляхом вступу до Товариства та внесення визначеного уставом паю. Першим на це звернення відгукнувся відомий у місті купець Нахман Гробівкер, який наступного дня надав Товариству 100 рублів як вклад на один рік та уплатив членський внесок у розмірі 15 рублів.


1937 – У селі Дубові Махаринці Козятинського району Вінницької області народився Олег Олександрович Федорук (1937-2016) – державний службовець, журналіст, карикатурист.

fedoruk_01
Олег Федорук. Проба автошаржу.

Олег Федорук проживав у Бердичеві з 1960 року. Працював у міському комітеті комсомолу, майже два десятиліття – служба в органах Внутрішніх Справ. У 1988 році Олег Федорук влаштувався на роботу до Бердичівського міськвиконкому, з 1998 року – на пенсії.

Першу карикатуру Олег Олександрович опублікував у 1957 році в газеті “Радянська Житомирщина” (нині газета “Житомирщина”). З того часу його малюнки постійно з’являлися на сторінках міськрайонної газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”), він ілюстрував поетичну збірку бердичівського письменника Михайла Степанюка “Ревнивець” (1993).

У 1997 році побачила світ збірка карикатур Олега Федорука під назвою “Бердичів є Бердичів. Карикатури”, яка стала значною подією у культурному житті міста. Карикатури Олега Федорука смішні, але художник не опускався до зайвого комізму та лишнього карикатуризму. Сатиричні малюнки висміюють не конкретну особу, а соціально-побутові вади суспільства.


1959 – Рішенням виконавчого комітету Бердичівської Ради депутатів трудящих №380 у приміщенні на базі ліквідованого міського театру по вулиці Карла Лібкнехта, 23 (нині вулиця Європейська), відкрито міський Будинок культури. На момент відкриття у Будинку культури працювало 4 гуртка художньої самодіяльності. Особливо популярними були танцювальний колектив, естрадний оркестр, драматичний гурток, яким згодом було присвоєно звання народних.


d2f3639bbdf2_11979 – Наказом Міністерства оборони СРСР утворено військову вертолітну частину №18365 (513 ОВП), місцем дислокації якої став військовий аеродром біля села Радянське Бердичівського району (нині село Романівка Великоп’ятигірської громади Бердичівського району).

Першим командиром цієї військової частини став Павлов Віталій Єгорович, начальником штабу – Айзенберг Юхим Борисович (до прибуття В.Є. Павлова виконував обов’язки командира полку). Він же і здійснив цього дня перший політ у небі Радянського на вертольоті МІ-24А.

Вертолітний полк брав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, де вертолітники здійснили 265 тисяч бойових вильотів, після яких 350 офіцерів і прапорщиків отримали урядові нагороди. У 1986 році вертолітники військової частини брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одними з перших над реактором працювали підполковники Олександр Олександрович Кім на МІ-8 і Олександр Григорович Годун на МІ-24Р.

Вертолітна частина припинила своє існування у 2004 році.


1999 – У Бердичеві вперше відбулось Свято пива. Ініціатором та організатором свята став Бердичівський пивоварний завод, який очолював Леоном Романовичем Ліпецьким. На святі серед інших артистів виступив популярний український співак Гарик Кричевський.


berd112008 – Вперше у Бердичеві відбулась сертифікаційна виставка собак усіх порід рангу САС-UA.

На виставці, яка проходила на міському стадіоні, було представлено 360 собак від 90 порід. Їх якості оцінювали експерти міжнародної та національної категорій з Польщі, Білорусі та України.

Для собак та їх господарів організатори виставки підготували чимало конкурсів. Тварини змагалися у таких номінаціях, як “Найкраще цуценя”, “Юний лендлер”, “Племінна група”, “Гламур” тощо.


2010 – У Бердичеві в приміщенні пожежної частини, що розташована по вулиці Петровського, 17 (нині вулиця Шкіряників), відбулось відкриття музею історії пожежної охорони Бердичева.

2010_09_17_00
Урочисте перерізання стрічки.

Музей розмістився у спеціально обладнаному приміщенні на третьому поверсі будівлі. Почесне право перерізати червону стрічку перед входом до музею було надано міському голові Василю Мазуру разом з начальником районного управління Ігорем Шевчуком та інженером сектору Головного управління МНС України в Житомирській області Борисом Чумаком.

В експозиції нового музею представлено історичні експонати, серед яких зразки спецодягу, пожежних касок та вогнегасників. Стіни музею прикрашають фотографії рятувальників та їх керівного складу різних років, вирізки з газет, де описані найжахливіші пожежі міста Бердичева і героїчна робота пожежної команди по їх ліквідації.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here