1809 – Керівництвом бердичівської Миколаївської церкви укладено контракт з шляхтичем мурмайстром (муляром) Іваном Андреєвим, який “собственным своим материалом обещался построить колокольню по поданному ему плану, содержащую в себе, включая стены, 12 аршин длины и ширины и 30 аршин высоты за 530 червонцев“.
Ініціатором побудови дзвіниці біля Миколаївської церкви став благочинний Бердичівської округи ієрей Марк Варжанський. Продовжив цю справу його наступник Григорій Рафальський – випускник Волинської духовної семінарії, який прибув до міста 2 серпня 1809 року. Але вже до початку навчального року єпископ Даниїл витребував священника до Острогу “Для преподавания в семинарии и ея обустройства”, а також для допомоги йому в управлінні єпархією “без удаления от надсматривающей должности Бердичевских Николаевской и Успенской церквей… А на время отсутствия священника Григория в м. Бердичев определить наблюдателем указанных церквей находящегося таковаго ныне в м. Бердичеве безместнаго священника Августина Мачульского”, який фактично і став настоятелем Миколаївської церкви у ці роки.
1918 – У Бердичеві, який на цей час знаходиться під владою УНР, відновив свою роботу Адресний стіл, що до 1917 року входив до відомства поліції.
У зв’язку з відновленням роботи Адресного столу начальником міської міліції видано наказ про негайне занесення до будинкових книг осіб, що прибули до міста з 22 листопада (дня встановлення у місті влади Директорії), і надання цих даних до Адресного столу.
1931 – Згідно наказу Наркомату правління Союзглавцукру Бердичівський цукрокомбінат, що знаходиться на вулиці Червоній, розділено на два самостійних підприємства: цукровий (з підпорядкуванням Вінницькому цукротресту) та рафінадний (з підпорядкуванням Рафтресту Москви).
Це розділення тривало до початку німецько-радянської війни. У 1941-1944 рр. обидва підприємства зазнали значних пошкоджень, тому коли у повоєнний час розпочалась відбудова промисловості міста, цукровий завод вирішили не відбудовувати, відновлюючи роботу лише рафінадного заводу.
1941 – Цього дня німецькою окупаційною владою територію міста Бердичева розподілено на дві поліцейських дільниці. Межа поміж двома дільницями проходила по Житомирській вулиці (в радянський період – вулиця Леніна), Мостовій вулиці (колишня вулиця Красіна) та західному березі ріки Гнилоп’ять на південь від Мостової вулиці. Частина міста на схід належала до І-ї поліцейської дільниці (знаходилась в приміщенні по вулиці Українській, 3), західна частина міста належала до II-ї поліцейської дільниці. Очолював українську поліцію в Бердичеві на цей час Зелінський.
2002 – У Бердичеві місцевим підрозділом Національного оператора зв’язку ВАТ “Укртелеком” розпочато надання послуг мережі комп’ютерного зв’язку за технологією Frame Relay.
Ця технологія дозволяла будувати територіально розділені корпоративні мережі, які мають високу надійність та конфіденційність. Саме це потрібно банківським структурам, великим підприємствам, які висували високі вимоги до конфіденційності у передаванні своїх даних між підрозділами, що розташовані у різних куточках міста-області-країни.