15 квітня

1895 – По вулиці Шимановській (згодом ця вулиця носила назву імені 9 Січня, з 2005 року – вулиця імені В’ячеслава Чорновола) у найманому будинку Лопатіна відкрито єврейське училище Клейнершехета (будинок не зберігся).

Училище проіснувало короткий час – у 1896 році його ліквідували.

1912 – До Бердичева прибув відомий повітроплавець-парашутист Юзеф Древницький, який, подібно цирковим артистам, їздив із міста в місто та здійснював публічні польоти на повітряній кулі.

На циклодромі Рогова (спеціальній площадці з доріжкою для катання на велосипедах, яка знаходилась неподалік від заводу “Прогрес”) відбувся політ авіатора. Юзеф Древницький піднявся на кулі під назвою “Катыкъ” на висоту 200-300 метрів. Авіатор летів декілька хвилин і опустився на землю за допомогою парашуту в районі біля буцегарні (тюрми). Як повідомляла губернська газета “Волинь”, “полет был очень красивый“.

Загалом, польоти на повітряній кулі (монгольф’єрі) здійснювались із розважальних садів, з іподромів та велотреків. На злітний майданчик продавалися квитки. На жаль, більшість глядачів воліли спостерігати за польотом і стрибком задарма, знаходячись за огорожею саду. Таким чином збори були зовсім невеликими. Години за дві до польоту розпочиналося наповнення монгольф’єра нагрітим повітрям. Заздалегідь на стартовому майданчику будували низеньку піч. По обидва її боки встановлювали два високих стовпи. Оболонку кулі (внизу у неї був великий отвір) підвішували до середини мотузки, протягнутої між стовпами – так піч опинялася всередині кулі. Помічник повітроплавця забирався під оболонку і розпалював у печі вогонь. Палили солому, монгольф’єр поступово наповнювався теплим повітрям і, врешті-решт, набував форми гігантської груші. Шар знімали з печі та відносили убік. Юзеф Древницький прикріплював купол парашуту до кулі і злітав, сидячи на трапеції. Високо над землею, зіскочивши з сидіння, він своєю вагою відкривав парашут. Опускатися доводилося де інде – на дахи будинків, дерева тощо.

1919 – У Бердичеві, який в цей час знаходиться під владою більшовиків, створено відділ карного розшуку – оперативну службу органів міліції, у завдання якої входило попередження, припинення, розкриття злочинів, що готуються, або вже скоєних злочинів загальної кримінальної спрямованості, а також розшук осіб, які сховалися від слідства і суду, безвісти зниклих громадян, встановлення осіб невпізнаних трупів.

За роки свого існування відділ карного розшуку був одним із основних відділів органів внутрішніх справ як колишнього Радянського Союзу, так і незалежної України.

2009 – У читальному залі центральної міської бібліотеки відбулась презентація двох книг місцевого краєзнавця, педагога міської гуманітарної гімназії №2 Мілади Вікторівни Мартинюк.

Перша книга під назвою “Долі, пов’язані з Бердичевом” є своєрідним продовженням роботи по вивченню історії нашого міста та незаслужено забутих імен. Вона містить 65 біографічних нарисів про визначних людей Бердичева.

Друга книга під назвою “Всі вулиці Бердичева” – це довідник, який містить відомості про всі топонімічні об’єкти Бердичева: вулиці, майдани, провулки та макротопоніми (місцевості, хутори). У книзі в хронологічному порядку подана інформація про зміни назв, їх походження.

2016 – Цього дня у Бердичеві працівниками ВЖРЕП №7 демонтовано меморіальну дошку, присвячену Герою Радянського Союзу Григорію Івановичу Шелушкову.

Меморіальна дошка знаходилась на стіні багатоповерхового житлового будинку по вулиці Шелушкова, 3 (нині вулиця Семенівська). Її демонтували на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, ухвалених Верховною Радою 9 квітня 2015 року.