Додому Історія Цей день в історії 14 жовтня

14 жовтня

220
0
ПОДІЛИТИСЬ
chudhov_1660
Облога табору В. Шеремєтьєва під Чудновом польськими військами.

1660 – Цього дня московське військо під проводом київського воєводи В. Шеремєтьєва здійснили невдалу спробу вирватися з оточення під містечком Чуднів, у якому вони опинились в ході московсько-польської війни. Українські війська під командуванням гетьмана Юрія Хмельницького, які йшли на підмогу московським, зупинились під містечком Слободище (нині село Слободище Бердичівського району). У цей час до козацького табору прибули польські посланці, які запропонували гетьману заключити союз із Польщею. Група старшин в особі українського військового і державного діяча Г. Лісницького, відомого дипломата, майбутнього гетьмана Правобережної України П. Тетері, прилуцького полковника Т. Носача та інших всупереч настроям основної маси вояків домоглися від гетьмана згоди на переговори з керівником польських військ Ю. Любомирським. Старшина переконала гетьмана не йти на допомогу армії В. Шеремєтьєва, хоча мала досить сил.

moneti-govoryat5-4
Російські монети – мідна чешуя Олексія Михайловича.

У результаті цих дій через декілька днів Юрій Хмельницький підпише т. зв. Слободищенський трактат, який передбачав відновлення Гадяцького договору (1658), крім статті про створення Руського князівства, а також Переяславські статті 1659 року. Слободищенський трактат також передбачав розрив союзу Гетьманщини з московським царем і відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою, українські війська зобов’язувалися брати участь у воєнних діях польської армії проти Московського царства і не нападати на Кримське ханство. Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства (до складу останнього територіально входила сучасна Бердичівщина) згідно з договором мали отримати автономію у складі Речі Посполитої.

На сьогодні археологами та приватними пошуковцями проводяться дослідження на місцях, де відбувались бої між ворогуючими сторонами. Так, біля села Городище Чуднівського району, де перебувало оточене російське військо, копачі знаходять залишки зброї, кулі, гарматні ядра та монети (в основному мідні чешуйки Олексія Михайловича, царя і Великого князя Всія Русі з 1647 року).


articleimages_60721_wisniowiec_ruiny
Руїни кармелітського костелу у Вишнівці. Малюнок Наполеона Орди, 1863 р.

1832 – Царський уряд своїм указом скасував кляштор кармелітів у Вишнівцях (нині – село у Тернопільській області), заснований ще у XVII столітті його власником Яремою Вишневецьким. Одночасно скасовується і вікаріат у Купіні.

Саме цього дня отці і брати зі скасованих релігійних установ перебрались до Бердичева, у кляштор Кармелітів Босих.

Цікаво, що руїни вишнівецького кармелітського монастиря і донині прикрашають долину річки Горинь, що протікає поряд із селом.


kalynskiy_01
Микола Іванович Калинський.
Фото Володимира Поліщука.

1917 – У селі Каленське Коростенського району народився Микола Іванович Калинський – ветеран Другої світової війни, визволитель Бердичева від німецьких загарбників.

Микола Іванович по закінченні війни проживав у Бердичеві, працював в органах МВС завідуючим санітарними частинами табору військовополонених, згодом – у виправно-трудових колоніях. Коли демобілізувався, його запросили на роботу до Бердичівської центральної міської лікарні. Згодом призначили завідуючим здоровпунктом цегельного заводу. За діловитість, знання справи, людяність поважали Миколу Івановича і в АТП-11837, де він працював двадцять чотири роки.

Микола Калинський має численні нагороди – ордени Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, “За мужність”; медалі – “За бойові заслуги”, “За оборону Києва”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною”, “За взяття Берліна”, “За визволення Праги”, ювілейні бойові нагороди, до яких приєдналися і трудові.

24 грудня 1998 року рішенням виконкому міської Ради за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників та з нагоди 55-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Калинському Миколі Івановичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.


blajkun_onysia_01
Онисія Степанівна Блажкун
(1925-2013).

1925 – У селі Велика Синява, що на Хмельниччині, народилась Онисія Степанівна Блажкун (1925-2013) – педагог, організатор музейної справи.

Онисія Степанівна більш як тридцять років віддала педагогічній праці у навчальних закладах міста Бердичева, отримала почесне звання “Відмінник народної освіти”.

На початку 1980-х років Онисія Блажкун стала одним з ініціаторів створення та активним організатором краєзнавчого музею у Бердичеві. У 1984 році вона стала першим директором відродженого музею, очолювала його 11 років поспіль.

Померла Онисія Блажкун 23 квітня 2013 року, похована у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова (нині вулиця Бистрицька).


1941 – Минуло три місяці з того дня, як Бердичівщина в ході німецько-радянської війни опинилась під окупацією німецьких військ. На цей час у лісах та на полях відступаючі радянські війська залишили значну кількість вибухових речовин, боєприпасів та зброї, яка приваблювала місцеве населення.

Цього дня на Бердичівщині сталась трагедія – на аеродромі, що біля села Журбинці, сільські підлітки знайшли шнур від міни. Під час витягування шнура з-під землі стався вибух, який став ініціатором ще більш значного вибуху – здетонували важкі бомби. Двоє підлітків загинуло на місці, третій важкопоранений від отриманих ран згодом помер.

Вибух був такої сили, що у сусідніх із аеродромом селах Журбинці, Половецьке та Гальчин у будинках повибивало шибки. У Половецькому в цей час відбувалось освячення сільської школи. Від розлетівшихся вікон декілька людей отримало легкі поранення.


Учасники делегації з Болгарії кладуть квіти до пам’ятника на заводській площі, 14 жовтня 1974 р.

1974 – До Бердичева прибула делегація з міста-побратима Лом Михайловградського округу (Болгарія) у складі першого секретаря міського комітету Болгарської комуністичної партії Кирила Спасова, голови державного контролю міста Любена Костова і першого секретаря міськкому комсомолу Христини Георгієвої.

Делегація відвідала машинобудівний завод “Прогрес”. З цієї нагоди на заводські площі відбувся мітинг радянсько-болгарської дружби, по завершенні якого болгарські гості поклали квіти до пам’ятного знаку воїнам-прогресівцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Посланці з Болгарії та представники заводу обмінялись пам’ятними подарунками. Потім гості побували в цехах і відділах, ознайомились з життям та працею колективу заводу.


1988 – У Бердичеві створено першу міську футбольну команду. До цього в місті діяли та досягали значних успіхів лише футбольні колективи, створені при підприємствах міста (на машинобудівному заводі “Прогрес”, шкірзавод ім. Ілліча та інших).

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here