Гортаючи книгу єврейського кладовища

Старі єврейські кладовища одні з найцікавіших, і, на жаль, майже не відомі широкому загалу пам’ятки історії Бердичівщини. Окрім кладовища на вулиці Житомирській, мало кому відомо про існування єврейських некрополів (принаймні, їх залишків) у Райгородку, Романівці та не так віддаленому від Бердичева Іванополі (усі свого часу мали потужні єврейські громади, а в Райгородку та Іванополі-Янушполі діяли кагали). Туристичні путівники про них навіть не згадують. Але це дійсно невід’ємна частина нашої історії, адже культура бердичівських, а в широкому розумінні – українських євреїв розвивалась саме на нашій землі і увібрала у себе чимало елементів української народної культури. І хоча дослідники більше згадують про перейняття елементів єврейської культури українцями (варто пригадати спогади відомого єврейського публіциста Володимира Жаботинського: “Я побывал в Бердичеве в начале этого столетия (XX ст. – прим. авт.) и даже тогда застал еще на железнодорожной станции православных грузчиков, которые изъяснялись на гораздо более чистом идиш, чем я сам, а в говоре их звучал настоящий еврейский распев”), варто розуміти і той факт, що й євреї так само переймали українську культуру, її елементи та впроваджували у своє життя.

У цьому сенсі цікаво досліджувати символіку надгробних барельєфів старовинних єврейських кладовищ. І бердичівське кладовище, як найбільше в окрузі, у цьому плані є показовим. Нині на кладовищі зберігається значна кількість мацевот – єврейських надгробків у формі вертикальної кам’яної плити. Вони цікаві не лише своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Це справжні шедеври, витвори мистецтва.

Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить багатошаровим значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії (у більшості випадків спостерігається або пряме цитування, або натяк на тексти із священних книг євреїв) і оригінальні вишукані барельєфи, кожен із яких несе глибоке смислове навантаження. Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображати людей, тож портрети відсутні (на відміну від могил, що почали з’являтись із середини XX ст., де на багатьох надгробках бачимо портрети померлих). Тож у давнину “портрет” покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай “зашифровувався” різними символічними зображеннями.

Повну версію статті читайте тут >>>