1847 – У Бердичеві проїздом до села Верхівня, родового маєтку Ганських, що на Ружинщині, вперше побував французький письменник Оноре де Бальзак.
У своєму “Листі про Київ” він надав опис забудови міста: “Там я с изумлением узрел картину невиданную: дома в Бердичеве танцуют польку, иначе говоря, клонятся кто вправо, кто влево, кто вперед, а иные из них вообще распадаются на части; величиной они по большей части напоминают наши ярмарочные балаганы, а чистотой – свиной хлев. Для европейца, жителя Парижа, зрелище это столь неожиданно, что свыкнуться с ним удается далеко не сразу. На улицах еврейского стойбища было полным-полно евреев. Оказавшись в Бердичеве, недоумеваешь: неужели в этих домах, которые три парижских рассыльных могли бы унести с собою за один присест, в самом деле живут люди?“.
Саме тоді Оноре де Бальзак також написав відомі нині слова, які всі, хто з любов’ю пише про Бердичів, з задоволенням цитує і сьогодні: “Тут я увидел настоящие степи, ибо Украина начинается в Бердичеве. По сравнению с нею все виденное прежде – ничто. Передо мною простиралась пустыня, царство хлебов, куперовская прерия с ее безмолвием. Здешние почвы – украинский чернозем, слой черной и жирной земли толщиной до полусотни футов, а то и больше; такие поля никогда не удобряют, а сеют на них только зерновые”.
1930 – У Бердичеві в родині викладача історії технікуму хімічного машинобудування та виховательки дитячого будинку народився Семен Іоганович Майданник.
Семен Іоганович значну частину трудового життя працював на машинобудівному заводі “Прогрес”, вільний від роботи час присвячуючи поетичній творчості. Його вірші друкувались у заводській багатотиражці “За технічний прогрес”, в місцевій, обласних та республіканських газетах. У своїх віршах він описував видатних жителів Бердичева, славив рідний край.
Впродовж свого життя Семен Майданник видав п’ять поетичних збірок, остання з яких з’явилась у Німеччині, де поет проживав з 2000 року.
1948 – О 21.00 годині в селі Семенівка Бердичівського району запалено факел Дашавського газу. Він сповістив про новий успіх газовиків, які працювали над будівництвом газової магістралі Дашава-Київ – першого магістрального газопроводу в Україні.
На момент запалення факелу до столиці радянської України залишилось прокласти 158 км газопроводу. Експлуатація газопроводу розпочалась 1 жовтня 1948 року. Саме після введення в експлуатацію цього унікального магістрального газопроводу розпочалася широка газифікація повоєнних міст України.
1979 – У Бердичеві проводиться перший набір учнів до новоствореної міської дитячої художньої школи. Директором Бердичівської художньої школи став Микола Софронович Яцюк – педагог, художник, нині Почесний громадянин міста Бердичева (2005).
На момент створення школи учні навчались у двох орендованих кімнатах дитячої музичної школи у фортечному комплексі монастиря Босих Кармелітів, де Київською міжобласною спеціальною науково-реставраційною виробничою майстернею Держбуду УРСР продовжувались роботи по ремонту та здачі в експлуатацію майбутніх класів художньої школи.
1984 – У Бердичеві на стадіоні машинобудівного заводу “Прогрес” під егідою обласної федерації футболу відбувся матч між командою футбольного клубу заводу “Прогрес” (Бердичів) та командою ветеранів футбольного клубу “Динамо” (Київ).
За команду ветеранів “Динамо” грали такі корифеї радянського футболу, як Євген Рудаков, Віктор Банников, Йожеф Сабо, Андрій Біба, Володимир Мунтян та інші.
Перший гол ветерани забили у ворота господарів на 15-й хвилині другого тайму: Петро Слодобян проштовхнув м’яч у незахищений кут воріт “Прогресу”. Після влучних ударів прогресівців Ігоря Зайцева та Леоніда Пухальського господарі вийшли вперед, з чим не погодилися уславлені ветерани – граючий тренер гостей, заслужений майстер спорту, закарпатська зірка українського футболу Йожеф Сабо встановив остаточний рахунок матчу – 2:2.
Кращим гравцям зустрічі Йожефу Сабо і Ігорю Зайцеву директор машинобудівного заводу “Прогрес” Олексій Шабельник вручив пам’ятні призи.
2013 – На площі Центральній міста Бердичева урочисто відкрили новий пам’ятний знак – символічний кухоль живого Бердичівського пива, виготовлений з граніту.
Цей кухоль – відзнака за смак, якість і справжність, які ось уже понад 150 років бердичівські пивовари дарують людям. Останніх 33 роки колектив заводу очолює незмінний директор, Почесний громадянин міста Бердичева Леон Романович Ліпецький.