1916 – У Нью-Йорку (США) помер український єврейський письменник Шолом-Алейхем (Рабинович Шолом Нохумович), що писав переважно мовою їдиш.
Народився Шолом Нохумович Рабинович у Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря.
Шолом-Алейхем за життя написав десять романів, двадцять п’єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Письменник часто бував у Бердичеві, де проживав його брат Вольф. На вулицях міста він цілковито занурювався в народний побут, уважно прислухався до розмов бердичівлян, окремі специфічні вирази заносив у свій блокнот. Згодом Шолом-Алейхем відобразив побут і звичаї бердичівлян у фейлетоні “Картини Бердичівської вулиці”, жартівливо називаючи місто “єврейським Парижем”.
Поховали письменника на бруклінському кладовищі Маунт-Небо в Сайпрес-Хілз. На могилі Шолом-Алейхема встановлено надгробок з епітафією.
2008 – У травні в Бердичеві на базі спортивного майданчика на Червоній горі вперше відбувся турнір із міні-футболу серед аматорських молодіжних команд, присвячений братам Міхеєвим – династії воїнів-танкістів, представники якої свого часу проживали у Бердичеві, та ім’я яких нині носить одна з вулиць міста.
За твердженням організаторів, мета турніру — здружити і об’єднати навколо спорту юнаків із різних мікрорайонів міста. Турнір, присвячений братам-танкістам — це репетиція перед літнім турніром з міні-футболу.
2016 – Активісти неформального фан-клубу “За Бердичів” цього дня передали до фондів Музею історії міста Бердичева колекцію музейних експонатів. Частина з цих експонатів була викуплена у жителів міста, частину передали активістам безкоштовно небайдужі до історії міста бердичівляни, деякі експонати були придбані на інтернет-аукціонах. Загалом біля двохсот експонатів:
- металопластика часів Київської Русі (X-XIII ст.);
- персні й кільця (X-XIII ст.);
- нумізматика: монети римської імперії, середньовічної Польщі;
- козацькі кресала, козацький ніж, козацька однозуба вилка;
- стремена і шпора кінця XIX ст.;
- альбом із репродукціями фотографій Бердичева початку XX століття;
- фотографії кабінетні початку XX століття;
- фотографії Бердичева 60-х років минулого століття;
- книга, видана в Бердичівській друкарнею Дорфмана (початок XX століття).
Члени фан-клубу “За Бердичів” заявили, що вони не є політичною організацією, і не представляють чиїхось інтересів, оскільки це неформальне об’єднання тих, кому небайдужий Бердичів. Основне завдання, які вони ставлять перед собою – допомогти місту стати ще цікавішим та привабливішим як для туристів, так і для самих бердичівлян.