12 жовтня

1899 – Цього дня Бердичів відвідав високопреосвященніший єпископ Уманський Сергій.

Його зустріли на залізничному вокзалі місцеве духовенство, міський голова та інші офіційні особи. З вокзалу єпископ відправився до новоспорудженого храму в ім’я святих Сергія та Єлизавети, який влаштували на кошти камергера Двору Його Величності дійсного статського радника А.П. Корнілова в одній із кімнат міської в’язниці.

У храмі єпископ провів Божу службу в присутності всіх арештантів, до яких потім архіпастир звернувся “с глубоко назидательным словом”. Єпископ Сергій благословив арештантів та подарував кожному натільний хрестик.

1903 – У Бердичеві розпочалися заняття у трикласній школі ремісничих учнів, яка розмістилась у новозбудованому окремому будинку по вулиці Житомирській, 74. Школа ремісничих учнів готувала майстрів для механічних і цукрових заводів та приватних майстерень. Так розпочалась історія політехнічного технікуму, відомого нині як ВНЗ “Бердичівський коледж промисловості, економіки і права”.

У 1967 році технікум переїхав зі старого приміщення у спеціально збудований комплекс по вулиці Молодогвардійській, а колишнє приміщення по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська) спочатку використовувалось Центральною міською лікарнею як пологове відділення, згодом тут знаходилось відділення гнійної хірургії, а нині приміщення займає Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги.

1915 – Штаб Південно-Західного фронту, який на цей час дислокувався у Бердичеві, відвідав російський імператор Микола II. На залізничному вокзалі, куди прибув потяг з імператором Миколаєм II, малолітнім цесаревичем Олексієм та супроводжуючим їх Власним Його Імператорської Величності Конвоєм, що складався з козаків Терського і Кубанського козачих військ, їх зустріли начальник та члени штабу.

Микола II на протязі всього свого царювання вів особистий щоденник. Ось як він описав своє прибуття до Бердичева: “12-го октября. Понедельник. В 9 час. прибыл в Бердичев к Н.И. Иванову. Принял его штаб. Через полтора часа отправился дальше и в вагоне беседовал с ним до завтрака. В 4 ч. пришли в Ровно, где встретил Брусилов. Сел с Алексеем в мотор и поехал по шоссе вперед. В 18 верстах от Ровно была выстроена бригада 125 пех. див., сводная батарея, саперная рота и сотня Оренбургских казаков. Пропустил их цер. марш. и поблагодарил за службу. Наши аэропланы все время летали над нами. Когда стемнело, поехали еще вперед, слышны были орудийные выстрелы; осмотрели у ст. Клевань распред. перевязочный пункт, где лежало 9 недавно раненых. Оттуда вернулись с темнотой в Ровно. Брусилов со штабом пообедал и в 9½ поезд тронулся на юг”.

1920 – На початку жовтня впродовж десяти днів місто залишалось без влади – більшовицькі війська полишили місто, а війська Польщі та Української Народної Республіки не вступили до нього. І лише після підписання у жовтні 1920 року між польським урядом з радянською владою перемир’я представники більшовицької влади повернулись до міста і почали налагоджувати тут мирне життя.

Так для Бердичева фактично закінчилась громадянська війна, хоча ще на протязі декількох років на Бердичівщині точилась збройна боротьба – до середини 1922 року тут діяли повстанські загони селян.

1925 – У Бердичеві, який у червні став центром новоствореного Бердичівського округу, до якого увійшло 12 районів, проходить окружна сільськогосподарська виставка.

1946 – У Бердичеві відкрито міську бібліотеку для дітей. Дитяча бібліотека розташувалась у будинку по вулиці Садовій, першим директором бібліотеки стала Діна Марківна Готліф, яка очолювала її до 1953 року.

На цей час читачів обслуговували 2 працівника. Але дане приміщення не було пристосоване для бібліотеки і тому у Будинку Піонерів по вулиці Свердлова (нині Центр позашкілля по вулиці Вінницькій) у 1953 році виділили на першому поверсі дві кімнати для дитячої бібліотеки. Кількість читачів міської дитячої бібліотеки поступово зростала і обслуговували їх уже три працівника.

1999 – Цього дня на планеті Земля з’явився шестимільярдний мешканець. Неможливо точно визначити, хто конкретно ним став, адже щодоби на світ з’являється близько 10 тисяч малят. Тож шестимільярдним став хтось із дітей, народжених цієї доби. Серед них і дівчинка на прізвище Сидоренко, яка цього дня заявила про себе першим криком у пологовому відділенні міської лікарні Бердичева. Вона стала другою дитиною 24-річної бердичівлянки Євгенії Володимирівни Сидоренко.

2001 – У день 192-ї річниці з дня смерті Леві Іцхака Бердичівського зі Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю та країн Європи до міста прибули понад 800 послідовників єврейської релігійної течії – хасидизму – вшанувати пам’ять святого. Вони відвідали усипальню всесвітньовідомого цадика, а також побували у приміщенні колишнього психоневрологічного диспансеру по вулиці Войкова (нині Бистрицька), на території якого незабаром має відкритись єврейська школа-інтернат.

2013 – В осінній суботній день військовослужбовці та ветерани колишньої 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії відзначили 70-річчя з дня формування дивізії та 320-го гвардійського, орденів Богдана Хмельницького та Михайла Кутузова мотострілецького полку.

Урочистості розпочались у приміщенні 30-го гарнізонного Будинку офіцерів. По закінченні офіційної частини для військових у відставці та військових теперішніх прозвучали вітальні слова і відомі напам’ять пісні у виконанні як артистів гарнізонного Будинку офіцерів, так і військових професіоналів – артистів військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України, у складі якого був оркестр, балет і солісти.

Ветерани 117-ї дивізії в ході насиченої святкової програми могли вдосталь поспілкуватися, згадати молоді роки. А ще ветерани поклали квіти до пам’ятника воїнам-афганцям на Червоній Горі та на Алею героїв, що знаходиться на території 26-ої артилерійської бригади. Там же відвідали і музей бойової слави 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.