12 березня

1695 – Вперше до Бердичева прибув новий власник містечка і бердичівських угідь воєвода мінський Криштоф Станіслав Завіша (білор. Крыштоф Станіслаў Завіша), який отримав бердичівські маєтності як посаг своєї дружини Терези – дочки попереднього власника Бердичева Владислава Тишкевича.

Як потім згадував воєвода, “забавив я два тижні на гулянках та ловах, там же вбив я ведмедя в степах або диких полях. Під час мойого побуту вмер там п. Старосельський, мій слуга і губернатор [завідатель дібр], якому я справив величний похорон, при якім стріляно з гармат, при зложенні тіла стріляли з рушниць драгуни та козаки, а бердичівські міщани в процесії з хоругвами проводили тіло до гробу”.

Кшиштоф Завіша був представником знатного литовського шляхетського роду Завішей гербу “Лебідь”. Брав активну участь у політичному житті Речі Посполитої. У 1710 році його дочка Варвара вийшла заміж за князя Миколу Фаустина Радзивілла, вносячи до родини Радзивіллів Бердичів та навколишні маєтності як свій посаг.

1917 – У Бердичеві в багатодітній селянській родині народився Ляшенко Петро Іванович (1917-2011) – учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війни, бригадир ливарників на машинобудівному заводі “Прогрес”.

У 16 років Петро Іванович влаштувався формувальником у ливарний цех №1 заводу “Прогрес”, працював тут більш як 40 років, очолюючи бригаду комуністичної праці. У 1939 році був призваний до лав Червоної Армії, брав участь у т.зв. визвольному поході на Захід, згодом у радянсько-фінській та німецько-радянській війні. В ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року учаснику Великої Вітчизняної війни Петру Івановичу Ляшенку присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичів”.

Перебуваючи з 1986 року на заслуженому відпочинку Петро Ляшенко залишався активістом ветеранського руху – він член президії міської ради ветеранів, за активну роботу нагороджений численними ювілейними медалями.

Помер Петро Ляшенко 21 липня 2011 року, похований у Бердичеві в секторі почесних поховань міського кладовища.

1937 – У Бердичеві при 5-ій єврейській синагозі відкрито екстернат.

Основна мета закладу – оформлення освіти осіб віком 15-18 років, які не закінчили школу. Екстернат проіснував до початку німецько-радянської війни.

1937 – У селі Лихосілка нині Чуднівського району Житомирської області народився Шеремет Петро Павлович – колгоспник, орденоносець.

Петро Шеремет із 1960 року проживав у селі Озадівка Бердичівського району, з 1960 по 1992 рік працював механізатором у місцевому колгоспі імені Кірова. За наполегливу працю у 1977 році Петра Шеремета нагороджено орденом Трудової Слави III ст., у 1991 році – орденом Трудової Слави II ст.

Враховуючи звернення окремих депутатів Бердичівської районної ради, членів трудового колективу сільськогосподарського підприємства, за особистий внесок і вагомі здобутки в соціально-економічному розвитку району та з нагоди Дня Незалежності України рішенням Бердичівської районної ради №160 від 22 серпня 2012 року Петру Павловичу Шеремету присвоєно звання “Почесний громадянин Бердичівського району”.

2002 – Місто Бердичів у рамках передвиборної агітаційної кампанії до Верховної Ради України відвідав лідер політичного блоку “Наша Україна” Віктор Андрійович Ющенко (обіймав посаду Президента України з 2005 по 2010 рік).

Зустріч із громадськістю міста відбулась у приміщенні міського Палацу культури, де на протязі декількох годин Віктор Ющенко спілкувався з бердичівлянами, відповідав на численні запитання стосовно ситуації в країні, перспектив розвитку економіки, політичного майбутнього України.

2015 – На фасаді загальноосвітньої школи I-II ст. села Никонівка Бердичівського району цього дня встановлено меморіальну дошку, присвячену учаснику подій на сході країни, бійцю 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Віктору Верещаку.

Віктор Олександрович Верещак народився в селі Никонівка, навчався у сільській школі. У 2014 році з початком Антитерористичної операції призваний до лав ЗСУ, проходив військову службу сержантом, номером обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону. 13 травня 2014 року Віктор Верещак загинув біля села Ровне Херсонської області — під час навчань у ході переміщення з позиції на позицію сталася пожежа та вибух в одній із самохідних артилерійських установок. Артилеристи знаходились на позиціях з метою посилення охорони південного державного кордону. Поховали Віктора Верещака 1 червня у рідному селі.

Меморіальна дошка виготовлена з граніту, має портрет воїна та присвятний напис: “Тут навчався Верещак Віктор Олександрович, який загинув 13.05.2014 р. в Херсонській області с. Ровне захищаючи територіальну цілісність незалежної України. Пам’ять про тебе не вмре, не згасне та вічно житиме в наших серцях”. На відкритті меморіальної дошки були присутні представники районної влади, родина В.О. Верещака, громадськість та сусіди Героя.

Право відкрити меморіальну дошку надали дітям загиблого воїна Юрію та Оксані та його товаришам по зброї.

2015 – У мережі Інтернет за адресою http://zb.zt.ua/ запрацював офіційний веб-сайт найстарішої газети Бердичівщини – “Землі Бердичівської”.

“Земля Бердичівська”, “Радянський шлях”, “Зоря комунізму”, “Вісті”, “Голос праці”, “Известия” – ці назви однієї й тієї ж газети відомі усім бердичівлянам, від людей похилого віку до молоді. Для кожного покоління газета без перебільшення була своєрідним провідником у суспільне життя міста та району. Нині як для газети, так і для її шанувальників настали часи, які вимагають нових форм подачі матеріалів, залишаючи незмінним головне – зміст. Відгукуючись на ці виклики “Земля Бердичівська” і створила власний веб-сайт. Він має на меті не просто дублювати друковане видання, а й за рахунок нових можливостей значно розширити межі взаємодії редакції з її читачами, зробити газету більш інтерактивною.