Home Історія Цей день в історії 12 січня

12 січня

506
0
SHARE

mashynobudivnyk1935 – Цього дня вийшов перший номер газети під назвою “Машинобудівник” – органу парткомітету і завкому машинобудівного заводу “Прогрес”. До цього заводська газета мала назву “На штурм!” (1931).

Тираж заводської багатотиражки становив 1000 екземплярів. Досить швидко навколо газети сформувалась група позаштатних кореспондентів, які на її сторінках друкували статті на виробничу тематику, розповіді про працівників заводу та їх виробничі досягнення.


1942 – Як відомо, у грудні 1941 року під Москвою німецька армія зазнала перших поразок від радянських військ. У тогочасних газетах та пропагандистських виданнях знову заговорили про російського “генерала Зиму”[1], який допоміг перемогти ворога. На початку січня 1942 року в газеті “Нова Доба” публікується заклик Гебітскомісара та Міської Управи Бердичева про збір теплого одягу для потреб фронту.

12 січня у приміщенні міського театру відбулися збори громадян міста по питанню допомоги теплим одягом та взуттям німецьким воїнам. На зборах були присутні більше тисячі бердичівлян. На сцені, прикрашеній німецькими та українськими прапорами, представники влади Родер, Сліпченко, Шмідт, Зелінський, Семенюк. Відкривши збори, голова Міського Управління пан Родер надав слово для доповіді Семенюку. У доповіді промовець зупинився на таких важливих питаннях, як збір теплого одягу в допомогу німецькій армії, про охорону міста від ворожих елементів, про участь населення у відбудові міста. Від імені Міського Управління Семенюк закликав присутніх якнайшвидше виконати заклик Гебітскомісара та Міської Управи про збір теплого одягу для потреб фронту. “Допоможімо німецьким воїнам, чим хто може”, — закликав він. Але збір речей йшов мляво, плани, які довели населенню, виконаними не були.


1951 – Бердичівський виконком прийняв постанову про відкриття на річці Гнилоп’ять міського льодового катка. Льодовий каток став популярним місцем зимового відпочинку жителів.

Бердичівляни відпочивають на міському катку, фото 60-х років.

Могила А.Є. Чукарєва, 2006 р.

1956 – У місті Красавино Великоустцького району Вологодської області (РФ) народився Анатолій Євгенович Чукарєв (1956-1987) – старший лейтенант, старший бортовий авіамеханік вертольота МІ-24.

Анатолій Чукарєв у Збройних Силах СРСР з 1981 року, закінчив Виборзьке авіаційно-технічне училище цивільної авіації. Проходив військову службу в Бердичеві, звідси був направлений до Демократичної Республіки Афганістан. Загинув 12 липня 1987 року під час рятування екіпажу літака, що зазнав аварії.

Анатолій Чукарєв нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки, похований у Бердичеві на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Войкова (нині вулиця Бистрицька).


d2f3639bbdf2_11979 – Цього дня підписано директиву Генерального Штабу Збройних Сил СРСР, згідно якої на військовому аеродромі біля села Радянське (нині Романівка) розпочалось формування частин авіагарнізону в складі 513-го окремого вертолітного полку та частин забезпечення.

pavlov_vit
Павлов Віталій Єгорович
(1944-2016).

Першим командиром полку призначили підполковника Павлова Віталія Єгоровича, згодом Героя Радянського Союзу (1983). Начальником штабу став Айзенберг Юхим Борисович, який першим підняв вертоліт Мі-24А у небо над Бердичевом.

Цей полк неодноразово брав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, згодом і в Республіці Афганістан. Практично весь особових склад полку нагороджений медалями та орденами СРСР. У 1986 році вертолітники військової частини 18365 брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Військова частина припинила своє існування у 2004 році, коли останній вертоліт вивезли з території аеродрому.


1989 – У Радянському Союзі відбувся перепис населення, який став останнім за часів радянської влади.

Перепис 1989 року – перший за післявоєнні роки, який одночасно з відомостями про населення дав відомості про його житлові умови: рік побудови будинку, кому належав будинок, тип житлового приміщення, розмір загальної і житлової площі.

Згідно цього перепису в Бердичеві на цей час проживало 91,6 тис. мешканців, природний приріст його населення становив 500 осіб на рік.


krimarenko_01
Юрій Крімаренко на змаганнях після переможного стрибка. Гельсінкі, серпень 2005 р.

2006 – Рішенням виконкому Бердичівської міської Ради за презентацію міста Бердичева на міжнародному рівні, подальший розвиток авторитету і слави школи стрибунів Віталія Лонського звання “Почесний громадянин міста Бердичева” присвоєно Крімаренку Юрію Олександровичу – спортсмену, стрибуну у висоту, Чемпіону Світу 2005 року з легкої атлетики (Гельсінкі, Фінляндія).

Юрій Крімаренко народився у 1983 році в Бердичеві. З 1991 року займався стрибками у висоту в школі Віталія Лонського (перший тренер – Сергій Шеремет). У 2001 році Юрій Крімаренко виконав норматив майстра спорту – подолав планку на висоті 2,15 м під час міжнародного турніру на призи Віталія Лонського у рідному місті.

У серпні 2005 року Юрій Крімаренко став Чемпіоном світу в Гельсінкі (Фінляндія) з результатом 2,32 м. Він став п’ятим за ліком українським чемпіоном світу з легкої атлетики, за це досягнення отримав державну нагороду – “Знак Пошани”.


[1] Генерал Зима, або Генерал Мороз — поширене уявлення про російський клімат у зимовий період як про вирішальний чинник, що впливає на невдачі західноєвропейських армій під час військових (бойових) дій на території Росії, міфічний генерал.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here