11 січня

1901 – Цього дня Бердичівська Міська Управа направила Волинському генерал-губернатору Михайлу Івановичу Драгомирову копію постанови про відкриття у Бердичеві середнього учбового комерційного училища з найменуванням “Пушкінське” для увічнення у пам’яті місцевого населення 100-літньої річниці з дня народження російського поета Олександра Пушкіна (1799-1837).

Через деякий час генерал-губернатор надав відповідний дозвіл на будівництво, яке завершилось у 1908 році. Училищу присвоїли ім’я О.С. Пушкіна, у перші роки діяльності училища особи іудейського віросповідання становили не менше 50% від усієї кількості учнів.

Нині цей будинок займає Бердичівський педагогічний коледж.

1905 – Соціал-демократи Бердичева організували в місті демонстрацію протесту проти кривавої розправи, яка сталася 9 січня в Петербурзі. Майже 200 робітників підприємств Бердичева вийшли на вулиці з революційними піснями й гаслами “Геть самодержавство!”, “Геть російсько-японську війну!”, “8-годинний робочий день!”.

1944 – У Бердичеві продовжувались роботи з відновлення стратегічних об’єктів господарства, пошкоджених під час окупації міста німецькими військами.

Так, цього дня з Бердичівської залізничної станції вирушив перший після звільнення міста потяг до залізничної станції Козятин. Також відновила роботу артіль “Труд”, яка займалась виготовленням меблів.

1987 – У Бердичеві в своїй творчій майстерні, яка знаходилась у Будинку культури машинобудівного заводу “Прогрес”, помер Петро Мойсейович Криворуцький (1920-1987) – скульптор, член Спілки художників СРСР (1952).

Петро Криворуцький народився у Бердичеві, після отримання художньої освіти проживав у Ленінграді, працював у жанрах монументальної, станкової й камерної скульптури. Він створив понад 800 скульптур, з яких майже 70 композицій та скульптурних портретів експонуються у різних музеях країн колишнього Радянського Союзу, частина художнього надбання скульптора зберігається в Музеї історії міста Бердичева.

Похований Петро Криворуцький у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова (нині вулиця Бистрицька). У 1992 році рішенням міськвиконкому на могилі встановили бронзовий бюст з зображенням Петра Криворуцького (“Автопортрет”, 1963).

1991 – Виконком Бердичівської міської Ради народних депутатів прийняв рішення “Про передачу у власність Бердичівської громади Римо-католицької церкви приміщення колишнього костелу святої Варвари”.

Цим рішенням встановлено передати римо-католицькій громаді Бердичева приміщення колишнього костелу святої Варвари за умови будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу і перенесення туди дитячої спортивної школи.

Але ставши власником приміщення костелу юридично, релігійна громада ще тривалий час не могла увійти в приміщення – тут продовжувалось навчання дітей у спортивній школі. Лише наприкінці травня 1992 року, коли спортивна школа повністю звільнила будівлю, громада стала повноправним власником костелу Святої Варвари.

2002 – Цього дня громадськості Бердичівського району представлено нового голову районної державної адміністрації – Миколу Миколайовича Коваля, призначеного на цю посаду Указом Президента України.

Микола Коваль став першим, так би мовити, етнічним уродженцем Бердичівського району, який заступив на цю адміністративну посаду, адже усі попередні десятиліття першими секретарями райкому партії та головами райдержадміністрації працювали люди, які не були уродженцями Бердичівщини.

Новий голова народився у селі Слободище, практично все життя працював керуючим відділком, головним агрономом, головою колгоспу в с. Озадівка. 

2018 – У приміщенні Музею історії міста Бердичева відбулась презентація путівника “Слідами історії та культури бердичівського єврейства”. Авторами путівника стали учениці міських загальноосвітніх шкіл Наталія Кропивницька та Ангеліна Кулачок, керівник – директор Музею історії міста Бердичева Павло Скавронський.

У путівнику коротко описано туристичні об’єкти міста Бердичева та околиць, які розповідають про історію та розвиток культури єврейської громади міста Бердичева. Окремі об’єкти розкривають трагічну долю євреїв, які загинули під час масових розстрілів у роки Другої світової війни.

Для туристів, які приїжджатимуть до Бердичева, цей путівник стане корисним ще й тому, що в ньому містяться рекомендовані маршрути тематичних екскурсій, заклади харчування, телефони двох музеїв міста, щоб домовитись про екскурсію. Не менш корисною стане інформація про те, як дістатися до Бердичева з Києва, в яких готелях можна зупинитися та багато іншого.