11 березня

1905 – На знак протесту на репресії, що чинились адміністрацією заводу “Прогрес”, робітники токарного відділення накинули на голову майстра Бичковського мішок, кинули його у тачку та з криками “Ура!” вивезли за ворота заводу.

Реакція адміністрації заводу не забарилась – оголосили про звільнення 10 організаторів цієї акції. Та погрожуючи припиненням роботи, працівники заводу зажадали відміни цього рішення. Налякана стійкістю та рішучістю робітників, адміністрація виконала вимоги і відновила звільнених на роботі.

1917 – Цього дня в Бердичеві війська місцевого гарнізону присягнули на вірність Тимчасовому уряду.

На Соборній площі у каре вишикувались військові підрозділи, їх оточив великий натовп. У середині каре розмістились вищі офіцерські чини та духовенство. На площі майоріли червоні прапори та щити з лозунгами “Да здравствует свободная Россия!”, “Да здравствует Государственная дума и народ!”, “Боже, храни народ и армию!”. О 10 годині ранку на автомобілі приїхав генерал від кавалерії Олексій Брусилов, що обіймав на цей час посаду Головнокомандувача Південно-Західного фронту. Він виголосив урочисту промову. Потім під відкритим небом відслужили молебень і війська прийняли присягу.

Наприкінці заходу під звуки оркестру війська пройшли урочистим маршем.

1924 – У Бердичеві в сім’ї робітника-залізничника народилася Зоя Матвіївна Милашевська (1924-1994) – прозаїк, з 1970 року член Спілки письменників СРСР.

У дитинстві Зоя тяжко захворіла, хвороба на все життя прикувала її до ліжка. Та незважаючи на трагічні життєві обставини, Зоя не зламалася, відшукала у собі сили вистояти – заочно отримала вищу освіту, займалась перекладами оповідань із англійської та французької.

У 1964 році в республіканському журналі “Дніпро” Зоя Милашевська надрукувала своє перше оповідання. А згодом були й інші твори – повісті “І знову дощ” (1966), “Повість про вчительку” (1970), “Кохання мужніх” (1976).

Померла Зоя Матвіївна у серпні 1994 року, похована в Бердичеві на міському кладовищі. У 1996 році рішенням Бердичівської міської ради провулок Газопровідний міста Бердичева, де розташований будинок, в якому проживала письменниця, перейменували на вулицю імені Зої Милашевської (у 2011 році провулку повернули попередню назву).

1944 – Постановою Ради Народних Комісарів СРСР Герою Радянського Союзу полковнику Володимиру Васильовичу Луппову, що загинув 5 січня 1944 року в боях за визволення міста Бердичева, посмертно присвоєно військове звання “генерал-майор”.

Володимира Луппова після загибелі поховали в Бердичеві, у 1950 році перепоховали в Москві на Новодівичому кладовищі.

У Бердичеві одна з вулиць носить ім’я Героя, на одному з будинків цієї вулиці встановлено меморіальну дошку на його честь із присвятним написом.

1996 – Виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв рішення №96 про закриття середньої школи №9, яка знаходилась у будинку по вулиці Свердлова, 26/2 (нині вулиця Вінницька).

Будинок, який займала школа, збудували на початку XX століття, і за час своєї експлуатації він став непридатним до подальшого використання – основні будівельні конструкції загрожували обрушенням. Через деякий час після прийняття рішення про закриття, а саме 1 квітня 1996 року навчання в школі №9 припинилося назавжди. Сам будинок знесли у серпні 1997 року, на його місці згодом з’явилась автозаправна станція.