Home Історія Цей день в історії 10 грудня

10 грудня

343
0
SHARE
suhostvskiy_1
Павло Антонович Сухоставський.

1919 – У селі Цілуйкове нині Білокуракинського району Луганської області в багатодітній селянській родині народився Павло Антонович Сухоставський – медик, учасник німецько-радянської війни.

Свій бойовий шлях лікаря Павло Антонович розпочав у парашутно-десантному батальйоні у складі 8-ї гвардійської дивізії. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, Степовому, 2-у та 3-у Українських фронтах, у Румунії (травень 1944 року), Угорщині (грудень 1944 року), Австрії (квітень 1945 року), Німеччині (травень 1945 року).

По закінченні війни Павло Сухоставський працював у Бердичеві спочатку лікарем, згодом начальником медичної служби обласного госпіталю для інвалідів війни. Разом із професіоналами в білих халатах дарував колишнім фронтовикам полегшення, надію та віру у видужання. Загалом 35 років присвятив Павло Антонович наданню медичної допомоги тим, хто захищав Вітчизну.

За багаторічну сумлінну працю у системі охорони здоров’я, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №366 від 23.06.2010 р. Павлу Антоновичу Сухоставському присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.


teatr_01
Приміщення, в якому знаходився Перший радянський театр.

1921 – Управління народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів вирішило передати Перший радянський театр в оренду шляхом проведення конкурсу, який було призначено на цей день.

Кожен, хто бажав взяти участь в оголошеному конкурсі, повинен був попередньо подати свої умови в закритому конверті в канцелярію управління народної освіти на ім’я завідувача, в якого можна було дізнатись умови орендування.


1924 – У Бердичеві відбувся перший окружний з’їзд вчителів Бердичівщини.

Учасників з’їзду привітали діти – члени нещодавно створеної в більшовицькій країні піонерської організації. Вони звернулись до вчителів із проханням допомогти у створенні піонерських організацій у селах Бердичівського округу.


migdal-small-8646-7526
Ефраїм Барухович Лойтер
(1889-1963).

1963 – У Москві помер єврейський режисер, театральний діяч, педагог, перекладач, заслужений артист Узбецької РСР Ефраїм Барухович Лойтер (1889-1963), що народився в Бердичеві.

Ефраїм Лойтер писав на ідиш. У 1919 році він став одним із засновників та режисером єврейської театральної студії, що діяла при київській Лізі єврейської культури. У Москві навчався режисурі у Є. Вахтангова і В. Мейєрхольда.

У роки німецько-радянської війни Ефраїм Лойтер знаходився в евакуації у Ташкенті. Ставив п’єси у Таджикистані та Узбекистані, за що у 1943 році отримав звання заслуженого артиста Узбецької РСР. За спектакль “Нестерка” Ефраїм Лойтер у 1946 році отримав Сталінську премію.

У різні роки Ефраїм Лойтер працював головним режисером Державного єврейського театру (Харків), художнім керівником Одеського єврейського театру, викладав в Учбово-театральному комбінаті.


naydin_01
Григорій Миколайович Найдін
(1917-1977).

1977 – У Бердичеві помер Григорій Миколайович Найдін (1917-1977) – військовослужбовець, Герой Радянського Союзу, який тривалий час проживав у нашому місті.

Григорій Найдін – учасник Другої світової війни з червня 1941 року. Командир танку 5-ї танкової дивізії сержант Григорій Найдін у бою 25 червня 1941 року біля селища Рудишкес (Литва) відкрив вогонь по колоні танків противника, знищив і пошкодив близько 10-ти танків та декілька протитанкових гармат. За цей бій 3 червня 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1942 році Григорій Найдін закінчив Челябінське танкове училище, у 1949 році – Військову академію бронетанкових та механізованих військ. Проходив службу у військовій частині, яка дислокувалась у Бердичеві.

Похований Григорій Миколайович Найдін у північно-західній частині загальноміського кладовища. Одна з вулиць селища Гришківці Бердичівського району названа іменем Героя.


pam_doshka_represii_02
Меморіальну дошку пам’яті жертв політичних репресій 30-х років.

1998 – У Бердичеві на розі вулиць Лілії Карастоянової та Фелікса Дзержинського (нині – вулиця Героїв України) на стіні будинку колишнього заводу безалкогольних напоїв під час мітингу-реквієму відкрито меморіальну дошку пам’яті жертв політичних репресій 30-х років. Саме тут у ці лихолітні часи знаходилось приміщення, в якому розташовувалось місцеве відділення НКВС. Саме у підвалах приміщення НКВС здійснювалися катування та розстріл людей, що опинились під катком політичних репресій.

Напис на дошці: “Людино! Зупинись… Схили голову… На цьому місці в 1937-1938 рр. замучено, закатовано, розстріляно тоталітарним режимом сотні безневинних земляків. Вічна їм пам’ять!”.

На мітингу-реквіємі виступили міський голова Олексій Хилюк, лідер бердичівського Руху Іван Лобай, священик римо-католицького храму Святої Варвари отець Бернард Міцкевич, благочинний УПЦ КП Бердичівського району отець Юрій та інші.

pam_doshka_represii_01
Урочисте відкриття меморіальної дошки, 10 грудня 1998 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here