1 березня

1942 – Євреїв, які ще залишились живими після проведених масових розстрілів у Бердичеві, перевели з гетто на Ятках на Лису гору. Їх зібрали у бараці №1 табору СД (служби безпеки) – на території колишніх казарм 14-го кавалерійського полку Червоної Армії. Тут для євреїв окупанти організували нове гетто.

Через декілька місяців – у середині липня – біля 700 єврейських дівчат та підлітків разом із 230 євреями-майстрами будуть розстріляні німецькою табірною охорона за участі місцевих поліцаїв.

1997 – У Бердичеві з’явилась нова газета під назвою “Інфо-Сервіс” – тижневик, що висвітлює життя міста.

Засновник та видавець нової газети – мале підприємство “НВС “Тетронік”, головним редактором став Ігор Козіч. Згодом газету видавало ПП “Емануіл”, головним редактором тижневика став Михайло Городок.

Газета проіснувала на ринку засобів масової інформації Бердичева до початку першого десятиліття 2000 років.

2005 – По вулиці Карла Маркса, 7 (нині вулиця Михайла Грушевського), у двоповерховій будівлі, спорудженій на місці довгобуду радянських часів, відкрито продуктовий супермаркет “Колібріс”.

Магазин входив до мережі українських супермаркетів, які торгували продуктами харчування. Другий поверх будівлі зайняв магазин торгової мережі “Тритон”, яка спеціалізується на продажу побутової техніки та електроніки.

Цікава історія довгобуду, на місці якого з’явився супермаркет: у 1990-1991 роках київським проектним інститутом із залученням працівників Бердичівського вузла зв’язку проводилась активна робота по виготовленню проектно-кошторисної документації на будівництво нової АТС у місті Бердичеві, розрахованої на 10 тисяч абонентів. Розмістити її запланували у новозбудованому приміщенні по вул. Карла Маркса, 7. Будівлю зводили силами будівельного підрозділу машинобудівного заводу “Прогрес” на кошти Управління капітального будівництва Житомирської області.

Уведення в дію такої новобудови мало забезпечити телефонами всіх бажаючих бердичівлян та закласти міцний фундамент у розвиток зв’язку Бердичівщини на десятиріччя вперед. Але… Отримання незалежності Україною, інфляція, що сягнула небачених до того темпів, зробили ці плани нездійсненними. Виготовлена кошторисна документація на нову АТС так і залишилась лежати в кабінеті головного інженера вузла зв’язку. А стіни недобудованої споруди ще добрих 15 років нагадували про мрію, реалізувати яку місцевим зв’язківцям не вдалося. У 2005 році залишки споруди міськвиконкомом були продані разом із земельною ділянкою.

2011 – У Бердичеві на території колишньої військової частини по вулиці Білопільській піротехніки УМНС у Житомирській області провели вибухові роботи з руйнування аварійної водонапірної башти з метою недопущення надзвичайної ситуації, яка могла виникнути в результаті неконтрольованого її падіння.

Рішення про знесення аварійної башти міська влада прийняла ще у січні, адже башта заважала будівництву м’ясопереробного заводу “Інкофуд-Україна” (перший камінь у його фундамент заклали восени 2010 року, згодом Кабінет Міністрів України дозволив продати земельну ділянку іноземному інвестору).