Home Історія Цей день в історії 1 травня

1 травня

1829
0
SHARE

1795 – Указом імператриці Катерини II від 1 травня за чинним Юліанським календарем (або 12 травня за діючим нині Григоріанським календарем) Ізяславську губернію, створену у 1793 році у результаті другого поділу Польщі, перейменовано на Волинську, а до її складу приєднано території Західної Волині, що увійшли до складу Російської імперії після третього поділу Польщі.

Волинська губернія. 1821. Географічний атлас Російської імперії, Царства Польського і Великого князівства Фінляндського.

Так містечко Бердичів у складі Житомирського повіту увійшло до складу губернії, адміністративним центром якої 5 липня (17 липня за Григоріанським календарем) того ж року визначено місто Звягель, з одночасним перейменуванням його у Новоград-Волинський.

Фактично ж через відсутність у Новоград-Волинському пристойних приміщень для розміщення адміністрації та присутніх місць, центр новоствореної губернії знаходився у Житомирі.

.


1899 – На засіданні міської думи “гласними” (депутатами міської думи) Іваном Каетановичем Столигво і Броніславом Карловичем Розвадовським внесено проект про відкриття у Бердичеві комерційного училища.

З ініціативою до “гласних” звернувся місцевий купець Зельдович, який “осознавал как сильна у нас потребность в подобном училище“.

Так розпочалась історія створення діючого і нині педагогічного коледжу по вул. Європейській (колишня Білопільська, згодом вулиця Карла Лібкнехта).


1903 – У Бердичеві вперше відзначили День міжнародної солідарності трудящих – 1 Травня.

У цей день робітники міста, очолювані бундівцями та соціал-демократами, для участі у демонстрації зібрались біля будинку Російського торгово-промислового банку, що по вулиці Махнівській (нині вулиця Вінницька). О 16 годині учасники демонстрації підняли червоні прапори і з революційними піснями пішли колонами по вулиці у напрямі до Соборної площі. Демонстрантам пощастило дійти до Соборної площі, де на розі Соборної і вулиці Житомирської відбулась сутичка демонстрантів із поліцією та солдатами. Поліції вдалося розігнати демонстрантів, декілька учасників заходу заарештували, один із них згодом помер у в’язниці від побоїв.


Першотравнева демонстрація на Соборній площі, 1 травня 1918 р.

1918 – У Бердичеві вперше відбулось широке відзначення Дня міжнародної солідарності трудящих – 1 Травня: на Соборній площі відбулась велелюдна демонстрація, під час якої демонстранти несли численні транспаранти, заклики на яких були написані як російською мовою, так і на ідиш – мові численного на той час бердичівського єврейства.

Влада в Бердичеві на цей час належала Українській Народній Республіці, у місті знаходились німецькі війська. Але ні серед робітників, поміж яких у місті більшість складали євреї, ні серед революційно налаштованої інтелігенції нова влада не користувалася популярністю.


1919 – У Бердичеві вперше за часів радянської влади відзначили День міжнародної солідарності трудящих.

О 10-й годині ранку на Радянській (колишній Соборній) площі зібрались тисячі бердичівлян. Біля водонапірної башти вишикувались підрозділи Червоної Армії. Скрізь гриміли духові оркестри. Колона демонстрантів із червоними прапорами, закликами “Хай живе Радянська влада!”, “Хай живе Червона Армія!” пройшли по вулицях Карла Лібкнехта та Свердлова. Виділилась колона робітників-шкіряників – вони несли попереду червоно-чорний прапор з написом “Свобода или смерть!”. На вантажному автомобілі, що курсував вулицями міста, хор виконував революційні пісні.

Всього у Першотравневій маніфестації та мітингах взяло участь до 30 тис. осіб. Також у день Першотравня за рішенням повітового виконавчого комітету в Бердичеві перейменували декілька вулиць. Зокрема, вулиця Білопільська стала називатись вулицею Карла Лібкнехта, вулиця Махнівська – вулицею Свердлова, вулиця Нікольська – вулицею Тараса Шевченка. Соборну площу перейменували на Радянську площу.


1919 – У зв’язку з відсутністю коштів та засобів до існування цього дня у Бердичеві припинила свою роботу Рада єврейських общин.


1920 – До Бердичева пішим порядком зі станції Романівка під Чудновим підійшли перші підрозділи 6-ї стрілецької дивізії Дієвої армії УНР. На честь цієї події в Бердичеві наступного дня відбувся парад і церковний молебень.


1934 – При Державному кінотеатрі “Зоря”, що з 1925 року займав будівлю колишнього казначейства, відкрито дитячий кінотеатр.

Квитки на сеанси дитячого кінотеатру коштували 20 коп., а згідно постанови ЦК КП(б)У від 14 травня того ж року квитки повинні були коштувати не більше 25 коп., причому 7 квитків виділялось безкоштовно для дітей з малозабезпечених родин.


1936 – При машинобудівному заводі “Прогрес” почала функціонувати політшкола для дружин інженерно-технічних робітників заводу.

Політшколи – це заклади освіти з політичної підготовки, запроваджені в СРСР комуністичною владою. Навчання у політшколах відбувалось у вечірній час або/та у вихідні дні. На уроках вивчали основи марксизму-ленінізму, історичний матеріалізм, політекономію та історію СРСР (з 1938 року її замінили вивченням історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків), складеної на основі підручника Й.В. Сталіна “Короткий курс ВКПб”).


1944 – Поранені радянські воїни, що знаходились у численних бердичівських госпіталях, у день свята 1 Травня одержали від населення міста 5580 подарунків.

У країні, на території якої йшла страшна кровопролитна війна, підтримка населенням поранених воїнів була важливим патріотичним моментом. Діти, школярі, містяни виготовляли та дарували бійцям переважно вишиті кисети для махорки, в’язані носки, носові платочки та ін.


1947 – На машинобудівному заводі “Прогрес” створено духовий оркестр.

Духовий оркестр “Прогресу” у вихідний день грає у заводському парку відпочинку.

Це була перша спроба створення такого колективу, оскільки проіснував оркестр лише з десяток років. Більш вдало спробу прогресівці повторили у 1970 році, коли створили новий духовий оркестр з невеликого колективу з 12 музикантів, якими керували спочатку В.Г. Бондарчук, потім Б.С. Векслер. Очолив цю справу відомий у Бердичеві музикант Михайло Бараш. Він же й став першим очільником оркестру, керував колективом до 1986 року. З 1986 по 1992 рік оркестр очолював Веніамін Балясником. З 1992 року й донині цим колективом керує заслужений працівник культури України Анатолій Тетьоркін.


1948 – У міському Палаці піонерів учні шкіл Бердичева зустрілись із учасником Громадянської війни та штурму Зимового Палацу у Петрограді товаришем Гордієнком.

Зустрічі учнівства та молоді з учасниками революційних подій 1917 року та громадянської війни в роки радянської влади були важливою складовою виховання підростаючого покоління.


Олексій Миколайович Граціанський
(1905-1987).

1957 – Цього дня Указом Президії Верховної Ради СРСР Олексію Миколайовичу Граціанському (1905-1987) – льотчику-випробувачу, що народився у Києві (за деякими даними – у Бердичеві), за багаторічну багатогранну льотно-випробувальну роботу, а також за активну участь в освоєнні Арктики присвоєно звання Герой Радянського Союзу із врученням ордену Леніна та медалі “Золота Зірка”.

Олексій Граціанський отримав фах інженера-механіка з літакобудування, без відриву від виробництва закінчив Харківську авіаційну школу. Брав участь у проектуванні літаків та їх випробуванні. За час льотної роботи Олексій Граціанський освоїв 49 типів літаків, серед яких бомбардувальники СБ і Пе-2, Ту-2, Ту-4 і Т-12, стратегічний бомбардувальник М-4.

Останні роки свого життя Олексій Граціанський проживав у Києві. Помер Олексій Миколайович Граціанський 20 січня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.


2017 – З 1 по 9 травня у Бердичеві відбувся другий етап студії-практикум на тему “Поліетнічна ідентичність України: сила чи слабкість?”, організований у рамках Програми “Студії живої історії”.

Це об’єднаний тижневий навчальний курс, спрямований на розвиток ініціатив учасників двох перших етапів програми. У його рамках учасники  отримали практичний досвід для реалізації власних ідей та якісної роботи з історичними матеріалами. Студії-практикум включали майстер-класи з проектного менеджменту, методології роботи з історією: документування, роботи в архівах, методів збору усних свідчень, інтерв’ювання тощо. Також учасники студій ознайомились з історією Бердичева – минулим та сучасністю міста на Гнилоп’яті.

Програми “Студії живої історії” реалізуються громадською організацією Інша Освіта в партнерстві зі Спілкою MitOst e.V. та за дружньої фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша в рамках проекту “Діалог заради змін”.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here