1 квітня

1944 – Цього дня комісія судово-медичних експертів під головуванням доктора Фесюка М.В., членів – лікарів Дацкевича Г.П., Піоро С.П., Осинського, у присутності уповноваженого Житомирської обласної комісії молодшого лейтенанта міліції Михайлова І.В., члена Бердичівської міської комісії майора держбезпеки Сіткіна А.Є. і члена комісії священика Миколи Зелінського склала акт судово-медичної експертизи людських трупів, знайдених у братських могилах на окраїні Бердичева.

Акт засвідчив проведення ексгумації трупів – жертв німецьких окупантів та їх спільників, які виявили у двох могилах на південь від Бердичева, на 7-му кілометрі шосе Бердичів-Вінниця (поряд із селом Хажин).

Під час розкопок у могилах виявлені людські трупи різної статі та віку, всього виявлено 10 656 людських трупів. На всіх трупах спостерігались сліди вогнепальних ушкоджень, у більшості випадків у черевну порожнину і груди. Дитячі трупи слідів вогнепальних поранень не мали – вірогідно діти були кинуті в ями живими.

За ступенем розкладання трупів і характером змін на них, а також за станом одягу комісія припустила, що трупи поховані у листопаді-грудні 1941 року (насправді, трагедія сталась 5 вересня 1941 року).

1945 – У Бердичеві відбувся перший недільник: жителі міста працювали у неділю по відновленню шкоди, заподіяної німецькими загарбниками народному господарству в період окупації міста.

1988 – Районним вузлом зв’язку у Бердичеві в мікрорайоні М’ясокомбінату введено в експлуатацію нову автоматичну телефонну станцію.

Ємність нової АТС становила 1000 телефонних номерів, розмістили обладнання у напівпідвальному приміщенні житлового будинку по вулиці Марини Раскової, 45. Вона була відома жителям міста під назвою АТС-29.

Введення нової АТС дозволило частково зняти напругу з телефонізацією осель жителів цього мікрорайону, хоча нова АТС по своїй суті й не була повноцінною телефонною станцією – всі виклики абонентів цієї станції проводились виключно через центральну АТС міста – АТС-2, яка знаходилась на вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька). Лише у 2006 році після реконструкції телефонної мережі було проведено модернізацію цієї станції, що поліпшило якість зв’язку, АТС отримала новий індекс -79.

Телефонна станція надавала послуги зв’язку до жовтня 2015 року (абонентів переключили на нову цифрову АТС). Остаточно обладнання демонтували у червні 2016 року.

1996 – Цей день став останнім для середньої школи №9 – її закрили на підставі рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №96 від 11 березня 1996 року про закриття школи, оскільки вона була розміщена в аварійному будинку по вулиці Свердлова, 26/2 (нині вулиця Вінницька).

Дітей, що навчались у школі №9, перевели до середньої школи №3 по вулиці Пушкіна. Туди ж переїхав і інвентар школи.

Будинок школи №9 був збудований на початку XX століття, у ньому в різний час діяли єврейська гімназія, трудова школа, середня школа №9.

Будинок знесли у серпні 1997 року, на його місці у 2000 році збудували автозаправну станцію.

1997 – У приміщенні міського Палацу культури відкрилась перша персональна виставка карикатур місцевого художника Олега Олександровича Федорука.

Олег Федорук проживав у Бердичеві з 1960 року, працював комсомольським організатором, тривалий час в органах внутрішніх справ, згодом в апараті міськвиконкому.

Олег Федорук став співавтором декількох пам’ятних знаків у Бердичеві: учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля, “25 років Перемоги”, також ілюстрував поетичну збірку бердичівського письменника Михайла Степанюка “Ревнивець” (1993). Його малюнки постійно з’являлись на сторінках міськрайонної газети “Радянський шлях” (нині “Земля Бердичівська”) та обласної “Радянської Житомирщини” (нині газета “Житомирщина”).

2009 – У виставковій залі Музею історії міста Бердичева під патронатом Бердичівської міської організації ветеранів відкрилась чергова персональна виставка карикатур бердичівлянина Олега Олександровича Федорука. Виставка отримала назву “У Бердичеві кажуть…”. Це вже третя персональна виставка відомого у Бердичеві карикатуриста.