Додому Історія Цей день в історії 1 вересня

1 вересня

467
0
ПОДІЛИТИСЬ

1611 – Федір (Фридерик, Теодор) Тишкевич, берестейський воєвода, з цього дня передав пану Григорію Черніку у трирічну оренду містечко Бердичів із двома селами – Бистриком і Жидівцями (нині село Романівка), а також із дворами, людьми, міщанами, боярами, тяглими підданими та їх повинностями, чиншами, підводами, полями, ґрунтами, сіножатями, дібровами, млинами і ставами, зокрема, під селом Янушівкою.


1930 – У відповідності до наказу Народного Комісаріату охорони здоров’я у Бердичеві відкрито технікум для підготовки середнього медичного персоналу – акушерок і помічників лікарів єдиного диспансеру.

На перший курс нового навчального закладу зарахували 90 учнів, сімдесят відсотків із них – вихідці з робітників, комунарів, колгоспників, селян (їх приймали позачергово). Характерним було й те, що без вступних екзаменів зараховували осіб, які закінчили школу до 1926 року. Половина всіх, що навчалися, одержували державні стипендії. Але у перший рік викладачам і працівникам технікуму довелось агітувати молодь до вступу у навчальний заклад – конкурсу не було ніякого.

Саме цей технікум для підготовки середнього медичного персоналу, пройшовши через декілька реорганізацій, перетворився у відомий нині Бердичівський медичний коледж.


Будівля школи №3, 2007 р.

1939 – Цього дня розпочала свою роботу новозбудована школа №21 (пізніше перейменована у середню школу №3), що розташувалась по вулиці Пушкіна.

На будівництво цієї школи держава асигнувала понад 600 тис. карбованців. У класних кімнатах за парти сіли 400 учнів, педагогічний колектив складався з 18 осіб. Першим директором школи став Антон Васильович Німець.


1939 – На Загребеллі по вулиці Кривій, 5 (нині вулиця Олега Реготуна) у відповідності до наказу №ВН263 по міському відділі народної освіти від 05.05.1937 року розпочала свою роботу бердичівська українська середня школа №8. У двоповерховому приміщенні було розміщено 15 класів, де навчалося 568 учнів. Першим директором середньої школи №8 став П.К. Луцюк.


1944 – У приміщенні по вулиці Войкова, 38 (нині вулиця Бистрицька), розпочала свою роботу школа №11. Побудував цей будинок у 1897 році купець першої гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після Жовтневої революції 1917 року приміщення було націоналізоване, у 1925 році тут розмістилась єврейська трудова школа. У 1957 році у будинку добудували другий поверх, що значно збільшило кількість навчальних кабінетів.


1956 – У Бердичеві по вулиці Білопільській, у містечку газовиків, відкрито семирічну школу №14. У перший навчальний рік у новозбудованій школі розпочали навчання 42 учні. Нині це загальноосвітній колегіум художньо-естетичного напряму І-ІІІ ступенів №14.

Будівля семирічної школи №14.

1960 – У Бердичеві розпочались навчання у школі-інтернаті, яка створена на базі Бердичівського дитячого будинку №2 (вул. Дзержинського, 79).

Школа-інтернат складалась із двох спальних корпусів, навчального корпусу, їдальні, підсобних приміщень – складів, лазні, овочесховища, крільчатника, свинарника тощо. Житлові корпуси школи нараховували 40 спальних кімнат, розрахованих на проживання 660 учнів.


Наталія Семенюк перерізає червону стрічку перед входом до школи.

1961 – Цього дня по вулиці Карла Маркса, 5 (нині вулиця Михайла Грушевського), урочисто відкрито нову будівлю, в якій розмістилась середня школа №15.

Червону стрічку перед входом до нової школи перерізала першокласниця Наталія Семенюк, перший дзвінок прозвучав із рук учениці Тетяни Мирончук. Директор школи Іван Остапович Пархолюк, який вже двадцять третій раз відзначив свято 1 вересня, виголосив промову перед присутніми учнями школи та їх батьками.

Одночасно з відкриттям школи перед її центральним входом урочисто відкрито пам’ятник вождю Жовтневої революції 1917 року Володимиру Леніну. Цей пам’ятник буде знаходитись перед будівлею школи до початку січня 2014 року, допоки скульптуру не пошкодять невідомі особи. Після цього пам’ятник не відновлювали.

1961_15_00
На відкритті школи №15, 1 вересня 1961 р.

1962 – У Бердичівському машинобудівному технікумі почалася підготовка техніків для машинобудівної промисловості за заочною формою навчання.


1965 – У місті по вулиці Карла Лібкнехта, 56 (нині вулиця Європейська), урочисто відкрито нову триповерхову будівлю середньої школи №1 (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка). Стрічку при вході до школи перерізали відмінниця-другокласниця Наталія Рикова та учні Володимир Тучак і Валентина Ульянова.


pershiy_dzvonyk_10
Відкриття новозбудованої середньої школи №17, 1 вересня 1971 року. На святі Першого дзвоника бригадир БМУ-4 Павло Демков вручає символічний ключ від новозбудованої школи учню Сергію Святецькому.

1971 – Середня школа №17, яку побудували по вулиці Паризької Комуни, прийняла своїх перших учнів у кількості 800 осіб. Цього дня бригадир БМУ-4 Павло Демков вручив символічний ключ від новозбудованої школи учню Сергію Святецькому.

Першим директором нової школи став Микола Кіндратович Борисюк – педагог, відмінник народної освіти України, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева (2009). Микола Кіндратович разом із завучем Гулевич Іриною Пилипівною, заслуженим вчителем УРСР, доклали чимало зусиль, щоб нова школа стала відомою у місті як установа з високим рівнем навчання та військово-патріотичного виховання.


1976 – Цього дня відбулось урочисте відкриття нового триповерхового навчального корпусу середньої школи №4 на 1176 учнівських місць, який побудувати силами БМУ “Промжитлобуд-6” по вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька, до цього школа займала одноповерхове приміщення по вулиці Урицького).

Символічний ключ від нової будівлі директору школи Володимиру Миколайовичу Осовському передав бригадир комсомольсько-молодіжної бригади БМУ О.Ш. Блехер. Почесне право перерізати стрічку надали першому секретареві міськкому Компартії України Г.О. Готовчицю. Фактично цю місію виконала першокласниця, яку він тримав на руках.


1976 – Цього дня відкрив свої двері для учнів міста міжшкільний навчально-виробничий комбінат, який розмістився у приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13 по вулиці Красіна, 20 (нині вулиця Мостова). Комбінат став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області.

У комбінаті учні опановували основи семи професій, навчання в комбінаті тривало на протязі двох років (навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста). Значну допомогу у створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, заводи “Прогрес”, “Комсомолець”, автотранспортне підприємство АТП-11837, шкіроб’єднання ім. Ілліча, швейна фабрика, спецавтобаза, управління торгівлі. Більш як 30 років функціонував цей навчальний заклад і припинив свою діяльність 1 червня 2008 року.


1977 – Свої двері для учнів відкрив новий навчальний заклад міста – професійно-технічне училище №12. Училище створили у лютому місяці цього ж 1977 року з метою забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для виробничого об’єднання ім. Ілліча. Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Леніна, 74-а (нині вулиця Житомирська). Цей заклад став єдиним у Радянському Союзі училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям “контролер сировини та напівфабрикатів”, “витягувальник шкір”, “колорист-апретурник”, “лаборант”. Перший набір учнів був із дворічним терміном навчання, через рік відбувся набір із трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.


1991 – У селищі Гришківці Бердичівського району введено у дію нову середню школу на 629 місць.

Ще на початку 70-х років гостро постало питання будівництва у Гришківцях нової школи, адже приміщення старої, яка була заснована ще в XIX столітті, стали аварійними. У 1983 році розпочалось проектування, за будівництво взялась районна пересувна механізована колонна №28 (ПМК-28), хоча вона й займалась лише будівництвом промислових об’єктів.

На відкритті школи був присутній голова районної Ради народних депутатів Василь Сухораба, який відзначив кращих будівельників. А присутній на урочистостях генеральний директор шкіроб’єднання Олександр Клекота повідомив, що об’єднання бере над цією школою добровільне шефство і вручив директору школи Ярославі Мазур чек на 10 тис. крб. Символічний ключ від школи вручив директорові начальник ПМК-28 І.С. Мулик, після чого було перерізано червону стрічку.


2002_09_01_dovidnyk
Телефонний довідник, 2002 р.

2002 – У місті друком вийшов новий телефонний довідник абонентів телефонної мережі ВАТ “Укртелеком”. Укладений станом на 1 лютого 2002 року, він містив як повний перелік абонентів міста Бердичева та району, так і різноманітну довідкову інформацію, коди міжміських та міжнародних напрямків автоматичного зв’язку.

Видавцем телефонного довідника на замовлення вузла зв’язку стала друкарня ПП Романович, він же проводив його реалізацію. Вартість довідника у м’якій палітурці становила 10 грн. Бердичівська поліграфічна фабрика викупила частину тиражу і виготовляла довідник у твердій палітурці. Вартість такого варіанту становила 14 грн.

Попередній телефонний довідник було надруковано у Бердичеві у далекому 1986 році.


2002 – У Бердичеві з початком нового навчального року відкрилась єврейська школа. У перший навчальний рік був здійснений набір учнів лише до початкових класів. Планувалось, що діти будуть навчатись за загальноприйнятою в Україні шкільною програмою. Крім того вони будуть вивчати мову іврит і єврейську культуру та звичаї.


pam_shvaykivka_01
Воїни-афганці біля пам’ятного знаку.

2003 – Перед входом до загальноосвітньої школи села Швайківка відкрито пам’ятний знак на честь воїнів-афганців. Пам’ятний знак увіковічує жителів сіл Райки та Швайківка, воїнів-афганців, які загинули у Республіці Афганістан: Патея Анатолія Івановича (1966-1985), Живуна Сергія Олександровича (1966-1985), Чумака Петра Миколайовича (1964-1983).

Сергій Живун, Анатолій Патей та Петро Чумак були випускниками Швайківської загальноосвітньої школи. Ініціатором встановлення пам’ятного знаку став керівник сільгосппідприємства села Швайківка, воїн-інтернаціоналіст Михайло Плисківський.


2011_09_01_00
Аліма Олійник та Микола Климчук перерізають стрічку перед входом до музейної кімнати Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника, 1 вересня 2011 р.

2011 – У приміщенні загальноосвітньої школи села Райгородок Бердичівського району відкрито музейну кімнату Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника. У музейній кімнаті знаходяться документи, особисті речі Вадима Олійника, власні вірші та листи до матері, листи однополчан В.К. Олійника.

Ініціатором створення музею став член громадської ради при Житомирській обласній державній адміністрації Віктор Володимирович Шафранський, син сестри Героя Аліми Олійник. Стрічку біля входу до музейної кімнати перерізали сестра Героя Аліма Клавдіївна Олійник та заступник голови Бердичівської районної державної адміністрації Микола Петрович Климчук.


Петро Костюк, “На порозі хати”.

2017 – Цього дня побачила світ художньо-документальна повість педагога Петра Костюка “На порозі хати”. Книга видрукована у житомирському видавництві Євенок О.О., тираж становить 300 екземплярів.

У книзі розповідається про долю звичайної сім’ї південного галицького Поділля кінця дев’ятнадцятого – першої половини двадцятого століть. Зокрема, автор прагнув показати щоденні будні та участь свого діда у громадському житті українців, його синів, які в роки Другої світової війни в лавах ОУН-УПА боролися за незалежність України.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here