1 вересня. День знань

День знань — день початку навчального року в Україні та деяких інших країн, зокрема в країнах СНД. Відзначається 1 вересня, державним святом його було проголошено 1 вересня 1984 року Верховною Радою СРСР.

Для першокласників це “Свято Першого дзвоника”, для всіх інших — початок нового навчального року. Часто цей день називають просто “перше вересня” чи “день першого вересня”. І хоча 1 вересня не є вихідним, традиційно він супроводжується урочистими заходами — шкільними лінійками, на яких присутні всі учні та викладачі. У цей святковий день першокласники знайомляться зі школою та своїм першим учителем. Старші за них школярі після тривалих літніх канікул переходять у наступний клас.

Історія свята та особливості святкування

З XV століття новий рік на Русі починався 1 вересня, а всі школи в ті часи були церковними, тому за парти учні сідали саме з церковного нового року. За іншою версією, найважливіші сільськогосподарські роботи закінчувалися саме з приходом календарної осені, тому відпускати на навчання дітей без особливої шкоди для сім’ї можна було саме в цей час. Але історично не всі навчальні заклади розпочинали навчальний рік 1 вересня. Наприклад, у часи Петра I в деяких школах і гімназіях навчання розпочиналось наприкінці серпня, середині вересня або жовтня, сільські школи грамоти розпочинали працювати з 1 грудня. Навіть у СРСР до середини 30-х років XX століття не було точної дати початку навчального року. Згідно постанови Раднаркому від 14 серпня 1930 року констатувалось лише, що “все дети в возрасте 8–10 лет должны были быть приняты в школу осенью”.

Лише 3 вересня 1935 року постановою Раднаркому і ЦК ВКП(б) був уведений єдиний початок навчальних занять в усіх школах СРСР з 1 вересня, а їх закінчення диференційовано: в перших трьох класах — 1 червня, в 4-7 класах — 10 червня і 8-10 класах — 20 червня.

Одним з творців свята вважається Брюховецький Федір Федорович — радянський педагог, директор школи, Заслужений вчитель школи РРФСР, кандидат педагогічних наук. Федір Брюховецький продовжував ідеї А.С. Макаренка по організації колективу, заклав багато шкільних звичаїв, які отримали широке розповсюдження в школах СРСР, включаючи такі, як День знань, свято першого і останнього дзвоника.

Традиційно цього дня у школах проводяться урочисті лінійки, присвячені початку навчального року. Прийнято у цей день дарувати квіти своїм вчителям. У середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, як правило, обходиться без лінійок або влаштовують лінійки лише для першого курсу. У школах проводиться перший святковий урок, який кожного року має різні теми, після якого зазвичай вирішуються організаційні питання — іноді видача підручників, для першокласників визначають місця за партами, і на цьому перший навчальний день закінчується.

День знань у Бердичеві

Бердичів продовжив традиції, які закладались на рівні держави та стали її політикою на десятиліття. Однією з таких традицій стало відкриття нових навчальних закладів у переддень свята чи безпосередньо у День знань. Так, 1-го вересня у місті з’явились нові навчальні заклади: 1930 рік — технікум для підготовки середнього медичного персоналу (згодом перетворився у Бердичівський медичний коледж); 1939 рік — школа №21 по вулиці Пушкіна (пізніше перейменована у школу №3, нині загальноосвітня школа №3); 1956 рік — семирічна школа №14 по вулиці Білопільській (нині загальноосвітній колегіум культурно-естетичного спрямування №14); 1961 рік — середня школа №15 по вулиці Карла Маркса (нині вулиця Михайла Грушевського); 1965 рік — середня школа №1 по вулиці Карла Лібкнехта (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка, вул. Європейська); 1971 рік — середня школа №17 по вулиці Паризької Комуни; 1976 рік — середня школа №4 по вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька).

Також традиційно напередодні Дня знань у місті та районі проводяться педагогічні конференції, під час яких педагоги і керівництво міського та районного відділів освіти підводять підсумки попереднього навчального року, обговорюють проблеми, аналізують готовність навчальних закладів до нового навчального року, встановлюють нові напрямки роботи педагогічних колективів. Але у 2009 році ця традиція у Бердичеві була зламана — замість конференції педагоги переглянули святковий концерт, підготовлений юними артистами міста. У ході концерту міський голова Василь Мазур подякував вчителям за проведену роботу та окремим з них вручив Почесні грамоти. Такий хід педагогічної конференції у наступні роки набув вигляду традиції.

По закінченні Другої світової війни з метою допомоги у розвитку шкільної матеріальної бази за кожним навчальним закладом міста закріплювалось потужне промислове підприємство. Шефи допомагали з ремонтом будівель та навчальних класів, надавали необхідний реманент. Наприклад, над школою №1 взяли шефство завод “Комсомолець”, млин №5 та автотранспортна контора; над школою №4 – завод “Прогрес”, пивзавод та завод по ремонту обчислювальної техніки; над школою №6 – шкірзавод ім. Ілліча; над середньою школою №10 – колективи житлоуправління, ДЕУ №651 та міськпалива; над середньою школою №14, коли вона з’явилась у 1956 році, – Управління магістральних газопроводів і т.д. Ця допомога була суттєвим внеском підприємств у загальний розвиток освіти Бердичева. Але в останні десятиліття від такої практики поступово відійшли – з настанням економічної скрути частина підприємств припинила свою діяльність (наприклад, шкіроб’єднання імені Ілліча, той же завод по ремонту обчислювальної техніки), інші підприємства вже не мали змоги матеріально допомагати закладам освіти.

Та практика підтримки освітніх закладів залишилась, набувши нових форм. Це спонсорська допомога від підприємств, установ, народних депутатів та партійних організацій – зазвичай на День знань закладам освіти дарують оргтехніку, телевізори, комп’ютери, спортивний реманент та інше. Проводяться і разові акції. Так, у 2003 році на свято першого дзвоника школярі всіх бердичівських загальноосвітніх шкіл безкоштовно отримали шкільний щоденник, який окрім своєї прямої функції – інструменту контролю за успішністю учня – ніс навчальну та пізнавальну функції: він містив інформацію про розвиток рідного міста, його історію, існуючі підприємства та установи. Щоденник був надрукований в рамках реалізації проекту “Патріотичне виховання молоді Бердичева” Бердичівської громадської організації “Фонд регіонального розвитку демократичних ініціатив” за підтримки Бердичівського міськвиконкому.