Історія не знає умовного способу

Скоро свій невеликий ювілей відзначить наш веб-сайт “Мій Бердичів” – 21 квітня мине десять років, як на його сторінках стартував проект “Цей день в історії Бердичева”. Щодня, у залежності від поточної дати, на веб-сайті публікується інформація про події, що відбулись у Бердичеві та на Бердичівщині від часу заснування нашого міста та до сьогодення.

Проект цей є по своєму унікальним для Бердичева – він став першим такого типу історичним проектом у місті, він постійно розвивається, доповнюється, уточняється. Його матеріали передруковують інші видання: у 2010 році міськрайонна газета “Земля Бердичівська” щотижня на своїх сторінках друкувала стислий перелік подій, нині щоденні історичні події передруковують мережеві мас-медіа.

Цікавою проблемою у проекті з історичної точки зору залишається інтерпретація подій. Так, різні політичні чи громадські сили трактують події з власних позицій, інколи цілком протилежних. Враховуючи це, проект намагається максимально нівелювати цю проблему та подавати історичні факти максимально неупереджено, про що не скажеш за інші видання, що використовують наш матеріал. Яскравим прикладом такого підходу може слугувати портал “Наш Бердичів” (http://www.berdychiv.info), який передруковуючи статті з веб-сайту “Мій Бердичів” інколи дозволяє собі власне трактування подій. Наприклад, за 10 січня портал “Наш Бердичів” подає наступну інтерпретацію подій, що відбулись у Бердичеві та районі:

1944 – У Бердичеві московські окупанти проводять роботи з відновлення стратегічних об’єктів господарства, пошкоджених під час німецької окупації. Правда, відновили роботу лише одного генератора (до війни діяло два турбогенератори потужністю по 3 тис. кВт. кожен), електроенергію подали для потреб госпіталю, хлібозаводу, інших важливих об’єктів міста.

1944 – Цей день став останнім днем перебування німецьких військ на території Бердичівського району – підрозділи Радянської Армії після впертих боїв окупували село Буряки.

Уважний читач зверне увагу на те, що події подаються з точки зору українських державників зразка 1917-1922 років (коли вперше виникла самостійна Українська держава), які вважають, що радянські війська не звільнили Бердичівщину від нацистів у 1944 році, а нібито окупували цю територію, розбивши свого ворога.

Наведемо первісний текст, розміщений на веб-сайті “Мій Бердичів”:

1944 – У Бердичеві проводять роботи з відновлення стратегічних об’єктів господарства, пошкоджених під час окупації міста ворожими військами. Так, цього дня відновила свою роботу центральна електростанція. Правда, відновили роботу лише одного генератора (до війни діяло два турбогенератори потужністю по 3 тис. кВт. кожен), електроенергію подали для потреб госпіталю, хлібозаводу, інших важливих об’єктів міста.

1944 – Цей день став останнім днем перебування німецьких військ на території Бердичівського району – підрозділи Радянської Армії після впертих боїв визволили село Буряки, у боях за яке 7-9 січня загинуло 284 радянських воїнів 22-ї гвардійської мотострілецької, 44-ї гвардійської танкової, 69-ї механізованої бригад і 129-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Що ж, кожен має право на власну думку. Ми ж не будемо вглиблюватись у проблеми інтерпретації та полеміку щодо державності України – залишимо це політикам та фаховим історикам. Але такий підхід до трактування подій видався нам цікавим та спонукав до проведення аналогій. Наприклад, як такі події, зокрема за 10 січня 1944 року, трактуватимуться різними державно-політичними формаціями, якби така можливість з’явилась? Є такий фразеологізм: “Історія не знає умовного способу” (більш відомий російський еквівалент – “История не терпит сослагательного наклонения”). Його сенс у тому, що при оцінці історичних подій некоректно стверджувати – “ось якби Наполеон у 1812 році переміг”, чи “а ось якби Гітлер переміг, то…”, оскільки історія пішла так, як вона пішла, а все інше – безпідставні спекуляції.

Та все ж, якщо це зробили автори “Нашого Бердичева”, то чому б це не зробити й нам? Отже, зустрічайте наші фантазії на історичну тему:

* * *

Оголошення в улусі Джучі “Хан Батий” (якби Бату-хан та його нащадки втримали владу над землями Русі у XIII ст.):

1944 – слуги нашого Хана, володаря світу, повідомили, що у західних землях Монгольської імперії вірними Хану військами русичів відвойовано землі бердичівські, улус Київ, та відновлено владу Хана. Хан надав ярлик на тимчасове правління цими землями князю Миколі з роду Ватутінів. Нехай вічно тривають дні Хана на цьому світі.

* * *

Виступ міністра польського уряду у вигнанні К.Х. Радзивілла (якби Російська імперія не взяла участі у першому та наступних поділах Речі Посполитої другої половини XVIII ст.):

1944 – На засіданні польського уряду у вигнанні міністр К.Х. Радзивілл повідомив кореспондентам англійських газет, що “дружня нам російська армія змогла проломити оборону вірних німецькому фюреру військ та звільнила частину території Брацлавського воєводства від ворога. Нині ми можемо направити на звільнені землі та насамперед до віковічно польського Бердичева власних представників, що налагоджуватимуть владу на місцях”. Уряд дякує славним російським військам та має надію на повне звільнення Речі Посполитої від нещадного ворога.

* * *

Стаття в бердичівській єврейській газеті “Найес Орун Эрец-Исроэл” (“Новий вісник землі Ізраїльської”) видавця І. Фількельштейна (якби більшовики не влаштували переворот у 1917 році):

 אונדזער צייטונג מעלדט, אז אויף דעם טאָג די טרופּס, וואָס רופן זיך די טרופּס פון די סאָוויאַץ, דיפיטיד די טרופּס פון ימפּעריאַליסט דייַטשלאַנד, געפירט דורך זייער פירער דזשי, וועמענס נאָמען קען נישט זיין גערופן, און קאַנגקערד זיי אַגרעסיוולי. איצט בלויז גלייבן גד ווייסט ווען די וועלט וועט צוריקקומען צו די לענדער. אנטשולדיגט, אָבער אַזוי איבערגעזעצט Google.

(що в перекладі з їдиш звучить приблизно так: 1944 – Наша газета сообщает, что этого дня войска, которые именуют себя войсками советов, победили над войсками империалистической Германии, ведомой своим предводителем Г., имя которого нельзя упоминать, и захватнически овладели Бердичевом. Теперь только милостивый Б-г знает, когда мир вернется в эти земли).

* * *

А версію українських державників зразка 1917-1922 років ви вже прочитали вище.